Тривожність, депресія, манія: Як СOVID-19 впливає на психіку

 

Згідно з одним із останніх досліджень, у 34% людей протягом шести місяців після одужання від коронавірусу діагностували певні психічні або неврологічні розлади. Ці висновки було зроблено на базі розгляду медкарток понад 200 000 підтверджених "ковідних" пацієнтів. Здебільшого – із США.

Серед психічних найпоширенішими виявилися тривожний та депресивний розлади, однак траплялися і, наприклад, історії психозу (т.з. "ковідні делірії"). При цьому у тих пацієнтів, які перенесли Ковід у важкій формі, ризик подібних наслідків збільшувався. 

(Маємо зазначити: самі вчені у своїй науковій статті пишуть: для підтвердження та пояснення їхніх даних необхідні додаткові дослідження)

Але чи можуть такі розлади виникнути внаслідок самого лише перенесеного Covid-19, чи хвороба просто стала "останньою краплею" для багатьох людей? Причини розладів суто біологічні, або ж усе зав’язано на ментальному стані людей поза хворобою? 

Про це та більше журналісти Depo.ua дізнавалися з новітніх досліджень та у психіатра і психотерапевта Євгена Тичковського.

 

Як коронавірус впливає на мозок

Ймовірно, від своїх знайомих, що перенесли Ковід-19 або ж у медіа ви чули історії про те, як хвороба буквально "загальмувала" думки людей, вплинула на пам’ять, здатність аналізувати та когнітивні (пізнавальні) функції загалом.

Часто такі зміни сприймають як короткочасний наслідок виснажливого захворювання. Втім, все далеко не так просто. І сумлінно носити маску варто, схоже, як мінімум для збереження власних мозкових функцій та навіть свідомості (якщо просто питання  здоров’я та життя для когось недостатньо переконливі).

Вірус може "нагородити" нервово-психічними симптомами, спричинивши пошкодження мозку безпосередньо через запалення оболонок провідників нервових імпульсів – самих нервів, або згущення крові, а не лише через дихальну недостатність і брак кисню внаслідок пошкодження легень (як вважалося раніше). Про це, зокрема, свідчить останнє дослідження у JAMA Psychiatry.

Короткі факти: 

Нервово-психічні симптоми при Ковід-19 можуть проявлятися  як до, під час, так і після респіраторних симптомів.

Встановлено, що коронавірус здатний проникнути в нервові тканити центральної та периферичної нервової системи людини.

Дослідники все ще намагаються з'ясувати, як SARS-CoV-2 потрапляє до мозку інфікованого та який саме вплив там чинить.

Серед спостережуваних симптомів  лікарі називають анозмію, когнітивний дефіцит та дефіцит уваги (вважайте, "туман у мозку"), тривогу, депресію, психоз, інсульт та  інфаркт мозку, судоми та навіть самоушкоджуючу поведінку.

Так, SARS-CoV-2, проникнувши у мозок, може безпосередньо пошкодити шар внутрішніх клітин, викликавши запалення. Також збудник стимулює вироблення тромбіну – ферменту в плазмі крові, що може спричинити її згортання.  А це загрожує не лише психічними симптомами, а й закупоркою судин, інсультами та інфарктами. 

Також мозок може пошкодитися внаслідок надмірної імунної реакції на вірус (так званого "цитокінового шторму"). 

Ймовірно, найменш розповсюджений варіант – психоз, спричинений побічними ефектами ліків. Зокрема, йдеться про стероїди, які призначають деяким важким пацієнтам із Covid-19. Втім, препарати не пошкоджують мозок, і індукований стероїдами психоз зазвичай проходить після припинення курсу лікування.

І, врешті, ймовірно найбільш зрозумілий за своїм механізмом дії (та розповсюджений) варіант – це погіршення вже наявних симптомів психічних розладів внаслідок хвороби. Зокрема через те, що людям у таких станах більше загрожує декомпенсація (неможливість створити ефективні психологічні механізми).

Психічні розлади та їхні прояви

Тривога

17% психічних та неврологічних порушень після COVID-19 припадає на тривожні розлади. Втім, за словами Євгена Тичковського тільки хвороби недостатньо, аби спричини порушення. 

"Тривожні розлади, як правило, закладаються з раннього віку – тривожне виховне оточення, тривожні послання бабусь-батьків-вихователів-вчителів.  На рівному місці хвороба викликати тривожний розлад не може, але може посилити вже наявну тривожність", – каже він.

Додає, що нині у його практиці вже достатньо пацієнтів, які перехворіли на Ковід, у тому числі, і з тривожними розладами. І при їх спостереженні завжди з’ясовується, що порушення з'явилося задовго до хвороби.

"Тривога тривалий час могла бути компенсованою, сильно не проявлятися і не заважати жити. Вважалося, що в людини просто такий "хвилювальний" характер.  А тепер постійне нагнітання ситуації та хвороба її виснажили. Всі ті "болить", "пече", "свербить" вона сприймає яскравіше, ніж воно є. Це в свою чергу підсилює тривожні думки", – розповідає пан Євген.

До того ж, каже він, тривога та страх – це стани, у тому числі, індуковані. Тобто, їх можна нагнітати. І залежно від стану людини, рівня її виснаження, невідомо, що стане "останньою краплею", аби перетнути межу.

У такому випадку напрошується запитання: якщо тривога – це стан який можна нагнітати, то чи можна "довести себе" до розладу, перебуваючи у інформаційній бульбашці "постійної катастрофи", але не маючи чіткого тригера – певної травматичної події? Адже медіапростір переповнений здебільшого невтішними новинами, які змушують нас хвилюватися. 

"Критичне мислення допомагає відкинути частину негативу. Але вплив залишається, адже діє сила переконання. По тому ж типу, як гіпнотизери обирають собі людей із залу для того, щоб на сцені з них знущатися. 10% з цих людей є виражено навіювані, і якщо буде в залі сидіти 100 людей, неважко вибрати 10. Але можна обрати 5 – і вони робитимуть, що скажеш. І імена забувати, і називати цибулю помаранчем. Потім такі люди можуть вплинути на інших пристутніх, з меншою навіюваністю, а ті – ще на інших. Таким чином весь зал може опинитися під навіюванням  та маніпулятивним впливом гіпнотизера", – каже лікар. 

До схожих прикладів він наводить ще один експеримент:  взяли студентів, ставили перед ними чорну та білу піраміду, однакову за розмірами, і перший сказав що чорна більша, другий, третій, четвертий сказали, що чорна – більша.

"П'ятий побачив, що вони однакові, хотів сказати, але засумнівався. Бо як же так – усі так бачать, отже я якийсь не такий. І він сказав, що чорна більша", – каже пан Євген. – Так із тривогою. Варто як мінімум впевнитися, що це не навіяні зовні фобії чи переконання"

Депресія

(та інші)

А от явних передвісників депресивних розладів перед COVID-19 могло і не бути. Хоча тема біологічного зв'язку між коронавірусом і депресію, як каже пан Євген, наразі досліджена недостатньо.  

Депресію характеризує сильне пригнічення, втрата інтересу до занять, які раніше цікавили, втрата працездатності, загальне кепське самопочуття: слабкість, втомлюваність, можливо безпричинна сльозливість.

І схожий пригнічений стан подекуди спостерігається після ковіду від трьох до шести місяців. Інколи провокується  перший у житті депресивний епізод.  Чи буде він останнім – невідомо. Адже за попередньою статистикою депресій, депресивний епізод не повторюється лише у чверті випадків. 

"Депресія після ковіду могла бути спровокована перш за все виснаженістю. І ймовірно, у такої людини  вже спостерігаються певні депресивні симптоми", – каже пан Євген.

Інколи ж виникають протилежні афективні стани – наприклад, гіпоманіакальний чи навіть манії.

"Люди менше сплять, активні, думка йде дуже швидко, зупинити її важко,  активність йде до виснаження, хочеться усіх любити, усім все роздавати. Мені довелось спостерігати три  випадки гіпоманії, усі вони були після перенесеної хвороби. Один з них – перший у житті епізод, інші два – повторні. 

А у декого думка сповільнюється, тугіше йде. Важче вчитися, важче запам'ятовувати. І мені жалілися близько 10 пацієнтів, які перенесли Ковід – я їх знаю давно і спостерігав і раніше – на втрату короткочасної пам'яті. Поставили каструлю з сосисками, увімкнули духовку, відкрили кран…і забули", – розповідає лікар. 

За його словами, в період до пів- року після перенесеного вірусного захворювання у значної групи пацієнтів, може підвищуватися рівень тривоги, за яким йтимуть обсесії та компульсії. 

"Уявіть: молода дівчина 25 років, відповідальна, активна, все виконувала. А тут стала забувати. То каструлю спалила, газ не вимкнула, то дедлайн провалила. І таких випадків помічає за собою все більше. Зростає рівень тривоги – вона вже стала переживати, що може створити якусь катастрофу. І почала перевіряти по кілька разів, чи все вона вимкнула і зачинила, чи зробила те, те і те. І це вже зачаток обсесивно-компульсивного розладу – потрібно вчасно зауважити та звернутися по допомогу", – наголошує пан Євген.

Якщо ж людина пережила важку форму коронавірусу, побувала на межі життя та смерті, така ситуація може бути травмою.

" Посттравматична депресія може бути. Посттравматична тривога. Посттравматичне компульсивне переїдання. Посттравматичний стресовий розлад. Або ж нічого з переліченого – все залежить від особливостей психіки кожної людини", – каже лікар.

Окремо він зазначає про випадки тих, хто втратив своїх близьких, знаходиться у стані схожому на депресивний і можливо шукає медикаментозної опори.

"Якщо йдеться про смерть, ми говоримо про горювання. І дуже важливо не плутати це з депресією, бо часто якщо була втрата, люди прирівнюють ці поняття. Тут треба діагностувати дуже обережно, бо при горюванні антидепресанти в жодному разі не можна. Процес горювання має бути природнім та поетапним. Інакше буде гірше", – зазначає він.

Пандемія як фактор ризику

Та, звісно ж, наразі у зоні ризику – не лише ті, хто перехворів на COVID-19. Економічна криза, загальний тривожний фон, звістки про втрати через хворобу від близьких та знайомих, соціальна ізоляція, зміна форматів роботи  – усе накладає відбиток на людей. на кожного свій відбиток. І лише обов'язкова турбота про своє ментальне здоров’я допоможе зменшити жахливі наслідки, що вже почали проявляится. 

Наприклад, одне  дослідження показало, що випадки депресії в США за час пандемії потроїлись. Ще одне дослідження, яке розглядало жителів США, Великої Британії, Австралії та Канади, виявило збільшення тривожності на 14%.

Мова про мільйони людей. І  навряд чи українці – виключення. Тим паче враховуючи кількість додаткових стресових факторів, яких нам підсипають то сусіди зі Сходу, то власна влада. 

Детальніше про вплив ізоляції на наше самопочуття та як із цим впоратися ви можете дізнатися у матеріалі "ПТСР через локдаун: Як ізоляція впливає на наш мозок і психіку".

Тим часом у матеріалі "На відстані двох кроків: Як у побуті виглядають психічні розлади та що з ними робити" ми на прикладах розповіли про чіткі ознаки різноманітних психічних розладів. Прочитайте – можливо, ви впізнаєте когось із своїх близьких.