П'ять питань до Туки та Жебрівського з приводу виборів на Донбасі

Першим антивиборну інформаційну кампанію розпочав голова президентської парламентської фракції Юрій Луценко. За його словами, вибори треба відкласти до завершення воєнних дій з міркувань безпеки.

Згодом Луценка підтримали і губернатори Донецької та Луганської областей. Так, донецький губернатор Павло Жебрівський, заявив, що звертатиметься до ЦВК з відповідним проханням. Свою позицію він пояснив так: "Сьогодні на Донбасі не можна підрепетирувати, підфарбувати, щось змінити. Тут фактично слід запропонувати новий порядок денний, нове життя. Бо політичних партій тут немає, все життя тут "призначалися" мери, "призначалися" депутати, "призначалися" органи місцевого самоврядування".

Жебрівський також додав, що виступає за відтермінування виборів до 2017 року, бо демократія тут "була закатана в асфальт", тож "слід зробити тріщину в цьому асфальті, щоб пробилося здорове зерно, паростки пустило, і тоді слід проводити вибори".

Вчора до кампанії долучився і луганський колега Жебрівського Георгій Тука. Проїхавшись спершу по політичних "елітах" та "експертах", обізвавши їх "базікалами", Тука врешті заявив, що вибори "будуть повністю контролювати бариги з ПР, які ще й досі, втягнувши Україну в війну, продовжують безкарно контролювати половину країни, фінансуючи вбивство її захисників". На думку Туки, "п‘яна демократична вата" не має жодного права вирішувати долю "дітей з Україною в серці".

Загалом логіка противників виборів цілком зрозуміла, і багато в чому з панами губернаторами не можна не погодитися, але перш ніж приймати рішення про відкладання місцевих виборів не погано б було дати відповідь на кілька запитань.

Перше. Як сталося так, що за рік по Революції "демократія на Донбасі і досі закатана під асфальт", а вибори контролюють "бариги з ПР"? Хоча, як так сталося добре всім зрозуміло, - це сталося лише тому, що злочинці і зрадники, якими є більшість сумнозвісних "бариг з ПР", не лише не опинилися там, де вони мали б бути, - у тюрмі, а й навіть не були викинені на узбіччя життя. За винятком Чечетова, який зпереляку вкоротив собі віку, втікачів з вищого ешелону регіоналів, та луганського царька Олександра Єфремова, що страждає в неволі домашнього арешту, решта регіоналів чудово себе почувають і виношують свіжі політичні плани.

Друге. Хто винен в такій ситуації? Тут можна говорити довго і затято, перекладаючи відповідальність з СБУ на ГПУ, а з ГПУ на МВС, а потім й на суди. Але загальний підсумок все одно залишається невтішним для усієї влади, в тому числі і місцевої, адже тут є частка вини кожного. І шановні пани Жебрівський та Тука мають не з розпачем констатувати засилля злочінців-регіоналів на Донбасі і через це відмовлятися від виборів, а думати і діяти, як змінити ситуацію на краще.

Третє. Бідкатися на "демократичну вату", яка не повинна нічого ні за кого вирішувати все ще дуже модно. Ще можна весело сміятися з її убозтва і інфантильності. Але чомусь в підконтрольному селі Трьохізбєнка на Луганщині за рік від початку війни місцеві жителі досі можуть дивитися Lifenews, але не можуть українські канали. Вичавлювати вату по краплі треба не лише з себе. Перевиховання вати є завданням архіважливим не лише для Мінстеця, але й для місцевої влади. Тому замість позбавлення донбаської вати, а разом з нею і не вати, громадянських прав, можна було б спробувати налагоджувати відповідну інформаційну політику держави в зоні АТО.

Четверте. А чим власне ситуація з регіоналами та ватою на Донбасі гірша ніж в Харківській, Запорізький, Миколаївський, Херсонській, Одеській та інших областях так званого Південного Сходу. За логікою Туки і Жебрівського вибори не можна проводити на Харківщині, бо там є Добкіни з Кернесом, на Одещині, бо там Труханов та Ківалов, та й навіть на Закарпатті місцеві еліти не проти позакатувати демократію в асфальт аби перемогти на виборах. Отже, варто бути послідовними і утворити таку собі ватну резервацію з півкраїни, населення якої буде урізане в правах через травмуючий досвід життя під владою регіоналів.

І наостанок, п‘яте. Заяви Туки і Жебрівського дивовижно співпали в часі з переговорами голови МЗС України Павла Клімкіна з російським колегою Сергієм Лавровим про можливість проведення на окупованій частині Донбасу місцевих виборів під егідою ОБСЄ. Про "демократичність" виборів під дулами терористів та здатність самих лише спостерігачів ОБСЄ забезпечити свободу волевиявлення говорити здається замало. Але, якщо раптом Путіну таки вдасться уламати ОБСЄ освятити своєю участю терористичні псевдовибори, на окупованих територіях з‘явиться напівлегітимна місцева влада, на противагу якій на неокупованій частині Донбасу не буде геть нічого.