Звільнення Вікторівки. Навіщо ЗСУ просуваються до Петрівського (КАРТА)

Лише за 13 днів грудня ЗСУ та добровольці втратили 14 воїнів убитими (7 убитих за офіційними даними і 14 поранених). Найбільші втрати українська армія понесла 8-го грудня, коли загинуло четверо бійців внаслідок обстрілів Водяного, Кам'янки та нещодавно звільненого Травневого. Ще двох було поранено.

Ворог не цурається і б'є з 82-мм і 120-мм мінометів, використовує "Гради". Особливо гаряче в районі звільнених минулого місяця підрозділами 54-ї бригади та 24-м батальйоном "Айдар" Гладосового і Травневого на півночі Горлівки. Терористи навіть заговорили про "Гладосівський котел". Наша армія там справді знаходиться у не дуже вигідному положенні - села в низині і терористи розстрілюють їх навіть з використанням "Градів". Особливо активно із Гольмівського.

Також наша армія просувається вперед під Верхньоторецьким, але наразі про цю операцію не можна детально розповідати.

Втім, окрім цього ЗСУ обережно пройшли вперед і неподалік Докучаєвська та окупованої Стили.

Мова йде про маленьку Вікторівку, населення якої ще за переписом 2001-го року становило всього 20 чоловік. Причому, 95% з них зазначили рідною мовою українську, а 5% відповідно - російську.

У "ДНР" вже встигли звинуватити ЗСУ, а саме командира 28-ї бригади, у брехні про взяття Вікторівки під вживанням наркотиків.

Втім, навіть російські militarymaps, які оновлюють карти бойових дій, вже вивісили над Вікторівкою український прапор.

Саме взяття такого маленького села лише на перший погляд здається неважливим. Ще восени Вікторівка знаходилася у сірій зоні. Найближчим населеним пунктом під контролем ЗСУ була Богданівка, що знаходиться всього у 3 км. Зовсім поруч - окуповане бойовиками Петрівське. Рух наших сил у цій зоні є досить показовим, оскільки внаслідок домовленостей тристоронньої контактної групи у Мінську від 21-го вересня 2016-го року були визначені три пілотні зони із розведення сторін, де за дотриманням припинення вогню і відведенням озброєнь мали слідкувати представники ОБСЄ. Так звані "зони безпеки". Ними були Станиця-Луганська, район Петрівського та Золотого. Безперечно, на початках найбільші проблеми виникли зі Станицею-Луганською, оскільки, у разі виведення з неї ЗСУ, зберігалася ймовірність взяття населеного пункту під контроль бойовиків. У районі Петрівського мова йшла про те саме. Втім, вже у жовтні ЗМІ повідомляли, що розведення сторін відбулося. ЗСУ знаходяться у Богданівці, бойовики - в Петрівському. А за дотриманням режиму тиші у квадраті розведення площею 2 на 4 кілометри стежитимуть представники місії ОБСЄ та Спільного центру контролю та координації припинення вогню (СЦКК).

Тривалого миру не вийшло, обстріли ворога продовжувалися.

Сьогодні Вікторівка для ЗСУ є своєрідним плацдармом для наступу на Петрівське. Оскільки, цей населений пункт - єдиний великий "опорник" терористів на шляху до Кальміуського та навіть Стили. Вікторівка фактично межує із ним. І, навіть якщо операція з подальшим просуванням вперед не відбудеться, з Вікторівки досить зручно давати відсіч терористам у Петрівському.

Останні стратегічні перемоги ЗСУ у зоні АТО пов'язують зокрема із приходом нового командуючого АТО, генерала Михайла Забродського. Наразі проглядається відвоювання шматків "сірої зони" без порушення "Мінська" і перед черговим новорічним перемир'ям, що не може не тішити.