Закон про Нацгвардію: Як Зеленський збирається підпорядкувати собі силовиків

На листопад у порядку денному Верховної Ради значиться президентський законопроект, яким Володимир Зеленський планує підпорядкувати собі Нацгвардію.

Ще 29 серпня Володимир Зеленський подав у Верховну Раду проект Закону №1007 про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України. Цим законопроектом Зеленський просить Раду вивести Національну гвардію з системи Міністерства внутрішніх справ і перепідпорядкувати її президенту.

Автори законопроекту (а ним на сайті Ради значиться особисто президент, хоча зрозуміло, що писали і працівники його Офісу) виходять з тієї логіки, що відповідно до пункту 17 статті 106 Конституції України керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави здійснює президент України. А згідно з частиною другою статті  12 Закону України "Про національну безпеку України" (2469-VIII) до складу сектору безпеки і оборони входить також і Національна гвардія України, яка є військовим формуванням з правоохоронними функціями.

Також, пояснюють автори, згідно рішення Конституційного Суду України від 25 лютого 2009 року  № 5-рп/2009, лише президент України наділений конституційними повноваженнями здійснювати керівництво у цих сферах.

Крім цього в пояснювальній записці, підписаній тодішнім заступником керівника Офісу президента Русланом Рябошапкою, наголошується, що в умовах особливого періоду, здійснення силами спеціальних операцій, до складу яких входять і підрозділи НГУ, заходів із протидії військовій агресії РФ щодо України та захисту суверенних територій нашої держави,  керівництво військовими формуваннями, у тому числі й Національною гвардією України, належить не до сфери внутрішніх справ, політику у якій згідно із законом формує Міністерство внутрішніх справ України, а до сфери національної безпеки та оборони.

Простіше кажучи, Зеленський хоче перепідпорядкувати собі Національну гвардію, посилаючись на правові колізії, які існують при дії закону в чинній редакції, а також прикриваючись необхідністю здійснення протидії російській агресії в умовах особливого періоду.

Що стосується самого закону, то президент пропонує повністю прибрати з нього всі згадки про Міністерство внутрішніх справ, а натомість чітко прописати, що верховне керівництво Нацгвардією здійснює президент, а оперативне – командувач Національної гвардії. При цьому командувач Національної гвардії України буде призначатися на посаду та звільняється з посади напряму президентом України.

"Діяльність Національної гвардії України спрямовується президентом України через командувача Національної гвардії України, який здійснює безпосереднє керівництво Національною гвардією України", – пропонується вписати в Статтю 1 замість фрази "що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України".

У Статті 5, де прописана загальна структура та чисельність Національної гвардії України, пропонується всі згадки про міністра внутрішніх справ замінити на командувача Національної гвардії. Те ж саме стосується і Статті 8, яка регламентує діяльність оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України.

А Стаття 6, у якій в чинній редакції прописані повноваження міністра внутрішніх справ, у новій редакції взагалі відсутня повністю.

Особовий склад Національної гвардії України (Стаття 9), підготовка кадрів для Національної гвардії України (Стаття 10), застосування спеціальних засобів (Стаття 17), застосування вогнепальної зброї (Стаття 18), застосування озброєння та бойової техніки (Стаття 19), правовий статус військовослужбовців Національної гвардії України, формений одяг і знаки розрізнення (Стаття 20) також пропонується перепідпорядкувати з міністра внутрішніх справ на командувача Національної гвардії.

Разом з тим, бажання авторів закону позбутись впливу МВС призвело до того, що особовий склад Національної гвардії України і членів їхніх сімей позбавили безоплатного медичного забезпечення в лікувально-профілактичних закладах Міністерства внутрішніх справ України (Стаття 21).

Таким чином можна зробити висновок, що Володимира Зеленського в контексті Нацгвардії цікавить лише загальне підпорядкування цього силового органу собі і військово-політичний вплив на нього (з одночасним позбавленням цього впливу міністра внутрішніх справ). У той же час саме по собі керування Нацгвардією його абсолютно не цікавить, інакше він не став би переписувати на її командувача більшість функцій, які зараз виконує міністр внутрішніх справ.

Простіше кажучи, закон у новій редакції перепідпорядковує Нацгвардію президенту і наділяє командувача Нацгвардією значно більшими оперативними повноваженнями. А міністр внутрішніх справ за таких розкладів залишається поза процесами і втрачає силову опору.

Нацгвардія ж окрім військових задач потрібна владі для стабільності на вулицях. Тому краще для Зеленського контролювати її особисто.

Позиція Нацгвардії

Як повідомило Depo.ua джерело в МВС, законопроект може швидше нашкодити, ніж навпаки.

НГУ як військове формування з правоохоронними функціями не потребує будь-якої передачі, бо і так перебуває в президентській вертикалі. Для будь-якого українського військового Президент за конституційним статусом Верховний Головнокомандувач ЗСУ – є вищим керівником. Це до речі стосується всіх людей у ​​військових погонах, не тільки гвардійців і армійців, але і прикордонників, і військовослужбовців СБУ.

Але саме Нацгвардія логічно і природно знаходиться в структурі МВС саме тому, що несе правоохоронну функцію в тому числі. 14 з 19 функцій покладених Законом на НГУ є правоохоронними за своєю суттю. Симбіоз поліції і гвардії, особливо при забезпеченні громадського порядку – абсолютно нормальна європейська практика цивілізованих країн (Франція Італія, Іспанія, Португалія, Румунія, Туреччина, Нідерланди в МВС об'єднали і поліцію, і гвардію/жандармерію).

Бюджетне фінансування НГУ є невід'ємною і природною складовою загального бюджету МВС. Проект бюджету 2020 року на НГУ передбачає майже 12,5 млрд. гривень. Виведення гвардії з підпорядкування міністра і перепідпорядкування її Президенту безпосередньо, логічно ставить питання про бюджетування НГУ через Офіс Президента, що є безпрецедентним збільшенням цієї статті державних витрат і необхідності призначення координатора такого підпорядкування. З огляду на те, що фактична чисельність НГУ становить 43-45 тис. чоловік, а Законом максимальну кількість гвардійців може бути збільшено у разі потреби до 60 тис., керувати таким формуванням Офісу Президента буде вельми проблематично. Це також стане предметом гострої критики правозахисних міжнародних організацій як елемент надмірної концентрації керування силовою структурою Президентом. Перебування і розвиток НГУ в МВС в оперативному підпорядкуванні і координації міністра - ефективна модель, руйнування якої принесе набагато більше шкоди, ніж користі і очевидно продиктовано саме політичними і ніякими іншими міркуваннями - посилити вплив Президента і його офісу і послабити міністра внутрішніх справ. Це загрожує розбалансованістю системи управління НГУ і її деградацією.