Що робити, якщо Росія нападе: Поради цивільним від військового експерта

В Міноборони України запевняють, що військові тримають ситуацію під контролем і готові до будь-якого варіанту розвитку подій. Та чи готові до таких варіантів цивільні громадяни України? Чи у всіх зібраний так званий "рюкзак чорного дня" і чи всі знають, що саме у ньому має бути? Чи знають українці, куди треба звертатись, якщо є готовність та мужність захищати свій населений пункт від ворога? 

У цьому розбирався портал Depo.ua, а допомагав нам військовослужбовець Національної гвардії України і блогер Харитін Старський.

Читайте також: Автор блогу "Войовнича більшість" Харитін Старський: Українізація має бути максимально безпалєвною

Своєчасна підготовка

Багато хто хотів би бути корисним, якщо вороже вторгнення все ж відбудеться. Однак не всі знають, де і як навчитися захищати країну. 

Так, час від часу ознайомчі лекції та стрільби організовують підрозділи тероборони за підтримки Міноборони. Також військово-патріотичні вишколи проводять громадські організації "Український легіон", "Школа виживання "Білі вовки" і "Військово-патріотичний вишкіл "Патріот" і "Національно-визвольний рух "Правий сектор". Щоправда, вишколи ці проводяться нерегулярно, тому бажаючим потрібно слідкувати за оголошеннями на сторінках організацій або записуватись наперед.

Ще вишколи проводить окремий загін спеціального призначення НГУ "Азов". Знову ж таки, нерегулярно, зате з можливістю потім записатись до них на службу за контрактом.

"Професійний військовий досвід можна набути лише в силових структурах, а також на різноманітних платних курсах з виживання та стрільб. Можливо, варто замислитися над тим що вкласти гроші у навчання поводженню з вогнепальною зброєю – це хороша ідея. Адже у разі вторгнення регулярних військ РФ та авіаударів по населених пунктах такі навички можуть допомогти вижити", – говорить Старський.

Та все ж таки, найкраще записуватись саме в загони тероборони. Адже там не лише навчать надавати домедичну допомогу та стріляти з вогнепальної зброї, але й у випадку ворожої агресії дадуть можливість цією зброєю скористатись. 

Для тих, хто не бачить себе зі зброєю в руках, але також хоче бути дуже корисним, можуть підійти інші активності.

"Інколи місцева влада може запропонувати мешканцям допомогти військовим у будівництві опорних пунктів і це чудовий спосіб підтримати своє військо конкретною справою. Ну а найкраща психологічна підтримка, як би банально це не звучало, – це дитячі листи і малюнки. Наша найголовніша мотивація – це проста вдячність народу, який ми захищаємо", – запевняє Харитін Старський.

Тривожна валіза, або "рюкзак чорного дня"

Тривожний рюкзак – це узагальнена назва базового набору речей, які можуть знадобитись у будь-якій екстремальній ситуації. Традиційно це рюкзак об'ємом від 30 літрів з мінімальним комплектом одягу, предметами гігієни, медикаментами, засобами самооборони, інструментами й харчовими продуктами.

Головне, що треба пам'ятати: тривожний рюкзак призначений тільки для максимально швидкої евакуації з небезпечної зони.

"Тривожна валіза – це ваш необхідний мінімум. Вона не передбачена, щоб місяць жити в лісі. Тривожна валіза допоможе вам протриматися максимум кілька діб, щоб зрозуміти, як діяти далі – повертатися додому, чи евакуюватися, якщо керівництво держави прийме рішення забезпечити евакуацію силами місцевих перевізників та служб. Тому ваша тривожна валіза має містити лише найважливіше: документи, термобілизну, воду, снеки, павербанк зі шнуром зарядки, ніж або мультитул, голку з нитками, сірники. Також дуже бажано мати спальник і каремат (поставте собі просте питання: де і як ви будете ночувати?) І звичайно, слід мати аптечку з медикаментами, що підходять саме вам. Це базові речі без яких вам може бути досить складно", – радить Харитін Старський.

Такий "рюкзак чорного дня" має бути в кожній родині – заздалегідь зібраним і лежати в легкодоступному місці. Адже зазвичай у людини буває лише кілька хвилин, а то й секунд, щоб схопити його та вибігти з будинку.

Вичерпний перелік вмісту тривожної валізи є на офіційному сайті інформаційного агентства Міністерства оборони України.

"Якщо ви почули сирену, це означає що у вас є трошки часу щоб зібратися, вимкнути електроприлади, перекрити газ та воду і евакуюватися у сховище. Якщо ж обстріл заскочив вас зненацька, не заморочуйтесь перекриванням газу та води – на це немає часу! У вас є лише кілька секунд, щоб схопити тривожну валізу, взутися, схопити документи і мобільний телефон та евакуюватися. Сирена може не спрацювати з різних причин: радар не засік ворожі літаки на підльоті до цілі; радар "погасили" за допомогою засобів РЕБ або розбомбили; може бути і такий людський фактор, наприклад, коли місцева влада не захоче виглядати панікерами. Слід врахувати різні варіанти і бути готовими до всього", – застерігає Старський.

Військовий одяг та спорядження,  попри поширену думку, – не найкращий вибір. 

"На прифронтових територіях низка силових структур, зазвичай, займається контрдиверсійними заходами. Елементи військового вбрання та спорядження завжди нервують військових і викликають підозру. Навіть якщо ви людина з проукраїнськими поглядами, вам поставлять багато неприємних запитань. Крім того, військове спорядження та вбрання має безліч функцій, які цивільному мешканцю просто не потрібні. Та ж сама система молле, ті ж самі відділення в рюкзаках під гідратори, кріплення під гарнітуру, велкро-платформи для розпізнавальних знаків, куди цивільні чіпляють нашивки "МOЛON ЛАВЕ" та інший пафос. Коли військовий бачить людину в приціл, має розуміти: це цивільна людина, яка не має зброї та поганих намірів. Якщо це людина в яскравій червоній куртці, але в балаклаві, тактичних рукавицях і з камуфльованим рюкзаком за спиною – це викликає питання, таку людину складно ідентифікувати з першого погляду, а рішення на війні приймаються часом блискавично. Тому для цивільного мешканця немає нічого краще ніж звичайне повсякденне вбрання в цивільних кольорах", – пояснює Старський.

Дії під час обстрілу/бомбардування населеного пункту

Насамперед потрібно розуміти, що маса бойової частини артилерійського снаряду зазвичай не перевищує 25 кг, тоді як середньостатистична авіаційна бомба має бойову частину масою 100 кг. Цю інформацію треба тримати в голові при ухваленні рішень – куди бігти під час обстрілу. Тобто, якщо від артилерійських снарядів будівля ще може врятувати, то під час авіанальоту від житлових будівель треба триматися якомога далі (аби не поховало під уламками). 

"Якщо в перші кілька секунд обстрілу ви помітили поблизу підземний перехід або метро, то краще бігти туди. Це хороше сховище від уламків та вибухової хвилі. Якщо поруч є бордюр, парапет, фундамент, то можна поруч лягти на землю, скориставшись ними як укриттям. Якщо ж поруч немає взагалі жодного укриття то потрібно якомога пласкіше лягти на землю і чекати закінчення обстрілу. Якщо обстріл заскочив у транспорті, треба покинути транспорт і шукати укриття. Жодне авто не врятує від уламків, а ще автівки досить сильно горять і в них заклинюють замки. Ліпше не ризикувати, навіть якщо здається що наявність транспорту під час обстрілу – це перевага. І у жодному разі не рекомендується стрибати у воду під час обстрілу: акустичний удар під водою ви запам'ятаєте на все життя! Вода передає звук з більшою швидкістю та на значно більшу дистанцію, ніж повітря", – радить Харитін Старський.

Якщо ж під час обстрілу на землі або в укритті дуже страшно, військовий радить рахувати розриви. З одного боку – це трохи заспокоїть, а з іншого – будете мати приблизну інформацію про те, яку кількість боєкомплекту було застосовано противником. Ця інформація в подальшому може бути важливою.

Порятунок домашніх улюбленців

"Евакуювати домашніх тварин під час обстрілу не варто, це ставить під загрозу ваше життя, адже критичні секунди на евакуацію ви витрачатимете на пошук переляканої тварини, що від страху забилася кудись під диван. В цей момент ваш будинок може почати руйнуватися і ви більше не зможете його безпечно покинути. Якщо ви мешкаєте в приватному секторі, то немає сенсу відчиняти ваш сарай або курник, адже ви втрачаєте критичний час і ризикуєте своїм життям", – застерігає Старський.

Однак, багато хто сприймає домашніх тварин, як членів родини і просто не зможе полишити хатнього улюбленця напризволяще. У такому випадку слід підготуватися заздалегідь і наперед знати порядок своїх дій під час небезпеки.

"Якщо ви  вирішите ризикнути власною безпекою та життям ваших співмешканців і врятувати тварин, то принаймні слід підготуватися заздалегідь, щоб це можна було зробити якомога скоріше. В цьому випадку вам слід ізолювати тварину на невеликій ділянці простору, де вона не зможе втекти до іншої кімнати або заховатися під меблями. Повідок має знаходитися в одному і тому самому місці, а ошийник повсякчас на собаці. Якщо у вас кіт, немає сенсу заморочуватися переносками – під час обстрілу кота можна схопити на руки, загорнути в куртку чи заховати за пазуху і втекти. Якщо розміри собаки дозволяють, бажано її також взяти на руки, адже вона може боятися вибухів і не слухатися вас. Рибок ліпше залишити вдома. Клітку з папугою або хом'яком можна спокійно забрати з собою", – радить Харитін Старський.

У цьому випадку треба пам'ятати, що у тривожному рюкзаку окремо має бути вода для тварини. Також треба наперед продумати, яким чином тварина її питиме – з миски, тарілки тощо.

Якщо під час обстрілу тварина вирвалася, військові не радять бігти за нею – шанси вижити у тварин достатньо високі навіть без допомоги людей. Вони в більшості випадків знайдуть собі укриття і сидітимуть там, доки їх не заберуть після обстрілу, або поки не зголодніють і не покинуть своє укриття в пошуках їжі.

"Якщо розпочався обстріл, а у вас немає жодної можливості просто зараз схопити тварину та вибігти з нею до бомбосховища – будь ласка, саме цієї секунди зробіть правильний вибір і врятуйте своє життя", – наполягає Старський.

Евакуація з населеного пункту

"Найкраще дочекатися офіційного оголошення про евакуацію. Воно буде розповсюджуватися вашими органами місцевої влади або військовою комендатурою. Немає сенсу виїздити з населеного пункту, якщо немає реальної загрози його захоплення або знищення, а дати оцінку такій загрозі може лише військове керівництво", – каже Харитін Старський.

Тут варто розуміти, що кожна операція з евакуювання є унікальною, бо різні населені пункти мають різні шляхи автосполучення, відіграє роль наявність або відсутність залізниці, аеропортів, місцевих перевізників тощо.

Великою перевагою при евакуації буде наявність власного автомобіля, адже громадський транспорт може не курсувати. Власне авто дозволить евакуювати не лише родину, а й цінні речі, домашніх тварин та продукти харчування. За відсутності інших опцій, у власному авто можна банально переночувати. Але при користуванні автомобілем є певні вимоги.

Насамперед, на блокпостах слід чітко виконувати усі прохання українських військовослужбовців. При цьому не панікувати, а спокійно дати оглянути ваш транспортний засіб на предмет наявності зброї та вибухових речовин.

"Але я б радив покидати населений пункт вже безпосередньо після того, як рішення про евакуацію буде оголошено. Згадаймо оборону Маріуполя, коли війська противника намагалися пробити так званий "коридор" до Криму. Тоді по українських позиціях дуже щільно працювала і російська артилерія, і броньована техніка, але українським військам вдалося успішно втримати оборону. Не в останню чергу, завдяки продуманій підготовці наших укріпрайонів, які, до речі, допомагали будувати небайдужі місцеві мешканці та волонтери", – нагадує Харитін Старський