Чому ОБСЄ не говорить всієї правди про Донбас

"Істотне збільшення кількості порушень режиму припинення вогню на Донбасі говорить про безпрецедентний рівень насильства з моменту оголошення перемир'я в 2015 році" – розповіли нам представники Європейської служби зовнішньополітичної діяльності про ситуацію у східних регіонах нашої Батьківщини.

Додавши при тому, що перетворення спостерігачів ОБСЄ на мішені, як то траплялось декілька разів впродовж останнього часу, є вже зовсім недопустимим моментом.

Заява завершується класичним закликом до "всіх сторін" "утриматись від подібних дій". Що призведе до покращення безпеки, зміцнення миру, й імплементації Мінських угод.

Загалом, з представниками ЄС у цій історії складно не погодитись. Один лиш сумнів гризе душу стосовно ефективності діяльності бравих спостерігачів та їхнього керівництва.

Який полягає у тому, що для голосної констатації того факту, що на Донбасі стріляють, місія ОБСЄ, по великому рахунку, не потрібна. Досить скласти докупи українську статистику і заяви сепаратистів та російських військових – і всі зрозуміють: на Донбасі і справді стали більше стріляти. Єдине, що сторонній спостерігач зрозуміти з цієї статистики не зможе, це того простого факту - хто, зазвичай, стріляє першим. Кожна сторона, як водиться, звинувачуватиме опонентів. А сторонні й наділені авторитетом професіонали-спостерігачі, здавалось би, якраз і є на Донбасі для того, щоби чітко сказати ЄС і світові – хто саме стріляє. І хто починає першим, а хто вимушений огризатися. Чого вони, з якоїсь причини, не роблять. Зрозуміло, що за кожним обстрілом не встежиш. Але тенденцію підготовані фахівці мали би якось помічати.

Ну нехай, артилерійські обстріли – діло темне, у багатьох випадках можна й не помітити, звідки прилетіло. Але коли йдеться про обстріли чи перешкоджання допуску спостерігачів на якісь об’єкти – вони що, теж не знають, з якого боку стріляли, і хто їм забороняв прохід?

Ні, не можна, звичайно, сказати, що користі від спостерігачів немає ніякої. Той самий заступник голови СММ ОБСЄ в Україні Александр Хуг допоміг, наприклад, "розрулити" прикру ситуацію з Донецькою фільтрувальною станцією.

Цілком можливо також, що публічні заяви та внутрішні звіти – це два дуже різних жанри, і в других ті, хто має до них доступ, можуть знайти все-все необхідне. Але дуже хотілось би, щоби розповідаючи про масовані порушення перемир'я, які підводять нас за крок-другий до відновлення повномасштабного конфлікту, європейські спостерігачі все-таки називали винуватців. Будь то одна сторона, інша – чи обидві. Бо свідчити правду – це ніби як їхня робота. А для напускання туману нам цілком вистарчить і професійних дипломатів.