Навіщо Міноборони перетворює передову на "немитий совок"

Волонтер Юрій Мисягін у своєму останньому інтерв'ю підняв досить актуальну тему, яка стосується ЗСУ. 

Він зазначив, що на передовій, у підрозділах піхоти, яка найбільше на собі витягує всі тяготи війни, не вистачає вантажного і сучасного військового автотранспорту, запчастин, а також побутових умов - помитися немає де. Волонтер обурюється, що на передовій можна побачити якісь реанімовані радянські авто, які постійно ламаються, а також вантажний автотранспорт, взятий у фермерів.

Весь цей автопарк ледь дихає і необхідно постійно вкладати кошти у ремонт. До цього додається ще й проблема із запчастинами, які дуже часто військові змушені купувати за власний кошт. Так само часто вони відмовляються це робити, що цілком логічно, оскільки Міноборони спочатку рапортує про наявність запчастин, а коли військові пишуть заявки для отримання необхідних їх не надають. Допомагають волонтери.

При цьому, за його словами, підрозділи в другому і третьому ешелоні забезпечені значно краще, ніж воїни на "передку".

Окрім цього волонтер Мисягін нагадав про пересувні лазневі комплекси, яких на передовій немає і солдати не можуть привести себе в порядок, попрати речі і помитися. Волонтери допомагають саморобними душовими, вологими серветками, а солдати часто змушені шукати воду самостійно. Єдине, з чим наразі немає проблем, так це із наявністю зброї та їжі.

І це третій рік війни. При цьому ми бачимо постійні звіти про новеньку військову техніку, яка передана армії. А коли дізнаємося, що до передової більшість із неї не доходить, якось відразу виникає асоціація з "дрімучим совком", де править показуха. Мовляв, ось ми нову техніку випустили для армії, подивіться яка вона, але нехай десь там постоїть подалі, щоб її не розбомбили, бо грошей же коштує.

Для того, щоб скласти повну картину ситуації, ми вийшли на бійців АТО, які саме несуть службу на передовій. 

Воїн, на прізвисько "Нічний Сталкер", повністю підтвердив слова волонтера Мисягіна. 

"Ми зараз на першій лінії, ніяких лазень у нас немає. З транспортом ситуація саме така, як розповів волонтер. Що стосується їжі - проблем немає, все видається за нормами, не голодуємо", - каже солдат.

Якщо трохи задуматися, то можна прийти до висновку, що Міноборони боїться ризикувати новою технікою на передовій через постійні обстріли і відсутність саме активних бойових дій, оскільки війна перейшла у позиційну. 

Проте військові цю думку спростовують.

"Думаю, це пов'язано з бюрократичними процедурами МО і страхом відповідальності окремих командирів, - говорить "Нічний Сталкер". - Обстріли, до речі, думаю, не головна причина, але фразу "ну цю техніку же спалити можуть, шкода" - я якось чув".

Інший воїн ЗСУ Олексій Кушнаренко додає, що великі проблеми із запчастинами - це не вигадка.

"Запчастин не вистачає катастрофiчно. Багато технiки через це стоїть без дiла. Та, яку можна було полагодити власними силами, були б запчастини", - сказав солдат.

Екс-радник президента України Юрій Бірюков раніше повідомляв, що за 2 роки війни Міноборони закупило у КрАЗа всього 641 вантажівку. Зрозуміло, що це не лише для передової, а для задоволення потреб всіх ЗСУ. Тому дана кількість виглядає досить малою.

Демобілізований прес-офіцер 128-ї бригади Петро Білян додає, що справжня біда на передовій не стільки з вантажним, скільки із легковим транспортом. Ну і також нагадує про відсутність побутових умов, зазначаючи, що вони погані як для солдат, так і для офіцерів.

"Попрати форму чи помитися - проблема. Офіцери там в таких самих умовах. Викручуються. Як вирішувати? Ну, он Савченко треба було б не просто балакати, а ходити і вибивати фінансування на МО і зокрема на піхоту", - зазначає Білян.

Невже так мало грошей

Тепер спробуємо подивитися у корінь проблеми. На 2016-й рік у бюджеті були затверджені видатки на Міноборони у сумі 55,5 мільярда гривень або 2,45% ВВП. Порівняно з 2015 роком, ресурс Міністерства оборони збільшився на 7,6 мільярда гривень або на 16%.

Але насправді така сума - це занадто мало, якщо не порівнювати з ранішніми довоєнними видатками. 55,5 млрд гривень - це трохи більше $2 млрд. І ці гроші потрібно розподілити на флот, авіацію, піхоту, артилерію, танкістів... 

Наприклад, у нас дефіцит пенсійного фонду становить 140-145 млрд гривень і покривається він з бюджету. Це майже в три рази більше за річний бюджет Міноборони в країні, що воює. 

Війна - дуже дорога річ. Підтримувати армію у бойовому стані, проводити масштабні навчання, яких у цьому році стало значно більше, виплачувати зарплату, ремонтувати і оновлювати техніку - звідси і виникає потреба економити на чомусь, оскільки сьогоднішні видатки досить малі. 

Для порівняння, за словами петра Біляна, США витрачають на армію в Афганістані $4 млрд. Ми не США, але у нас реальна війна.

Нераціональна витрата коштів

Бюджет Міноборони доводиться розподіляти між різними родами військ. Але останнім часом кидається в очі значна увага держави ВМС. Від президента Порошенка лунають заяви про його відродження. "Ленінська кузня", що належить президенту, спускає на воду бронекатери, а до 2020 року обіцяють відродити підводні сили у кількості 2-4 підводних човнів. Окрім цього діє програма "Український корвет", за якою з 2011 року будується головний корабель "Володимир Великий", вартістю в 250 млн євро. Та і взагалі до 2020 року командування ВМС України розраховує на 30 нових кораблів і допоміжних суден, щоб створити ядро флоту. 

Звичайно, це все дуже добре. Але головне питання - чому саме флот? У нас катастрофічно не вистачає коштів на тилове забезпечення, звідси і вищенаведені проблеми передової. А держава вирішила вбухати шалені кошти на флот, який, при всій повазі, навіть з усіма новими збудованими кораблями не зможе протистояти Чорноморському флоту Росії, в складі якого дивізія надводних кораблів, десантні кораблі, ракетні катери, "Бастіони", а в Новоросійську базується підводний човен "Старий Оскол", озброєний ракетним комплексом "Калібр", що здатен знищувати цілі на відстані 1500 - 2500 км.

Яка доцільність витрачати нам великі кошти на флот, коли війна сьогодні ведеться танками, піхотою, артилерією? Невже в такому чудовому стані оборонні укріплення в областях, де не ведеться АТО? Яка ситуація з фортифікаційними спорудами під Черніговом, Харковом, Києвом? А в якому стані наша авіація?

Наразі Росію від повномасштабного вторгнення стримує лише Захід. Основних втрат російській армії ми можемо завдати із землі та повітря. І саме на суші вирішуватиметься доля можливого протистояння, а не на морі. Події на Донбасі є прямим доказом цього. 

Тилове забезпечення у нас не просто накульгує. Там все дуже погано. І саме сюди потрібно було б направити додаткові кошти. А також підтримувати піхоту, якій, наприклад, всі ці роки потрібні були безпілотники, і лише у 2016-у році завдяки допомозі США ЗСУ отримали у достатній кількість (понад 300 штук) якісних БПЛА саме для військових цілей. До цього воїнів забезпечували волонтери простенькими апаратами, а Міноборони у березні рапортувало про поставки 5 вітчизняних "Фурій"...

А поки не буде цього розуміння, новенька техніка та інші блага будуть стояти десь в тилу, бо в нас же "Мінські домовленості" в силі. І ми надалі будемо дізнаватися про проблеми армії від військових і волонтерів, а з вуст державних мужів будемо чути один лише популізм.