Морські міни на озброєнні ЗСУ: Чому Росія боїться за свої кораблі у Чорному та Азовському морях

Росія окупувала український Крим і постійно проводить військові навчання, відпрацьовуючи висадку десанту на морське узбережжя з десантних кораблів. Тож Україна змушена планувати оборону морського кордону протяжністю 1355 кілометрів.

Усвідомлюючи, що у відкритому бою на морі з росіянами український військовий флот у нинішньому його вигляді приречений (співвідношення бойових потенціалів флотів України і Росії складає 1:15 у Чорному морі і 1:7 в Азовському), акцент робиться на берегових протикорабельних ракетних комплексах ("Нептун"), здатних з берега топити великі кораблі ворога, і на так званому "москітному флоті" – великій кількості дрібних бронекатерів, які є незручною мішенню для великих протикорабельних торпед, але здатні в прибереговій зоні завадити несподіваній висадці ворожого десанту.

Читайте також: Як Україна розбудовує свою армію: Флот

Іншим стримуючим фактором ворога на морі є створення мінних загорож. Давно вважається, що мінна війна – це "альфа і омега" будь-яких невеликих флотів, до яких зараз належить і український, і не безпідставно – використання морських мін неодноразово доводило свою ефективність у різних військових конфліктах. Зокрема, під час операції "Буря в пустелі" морські міни часів другої світової війни вартістю у кілька тисяч доларів кожна знешкодили американських військових кораблів на сотні мільйонів доларів і зірвали операцію з висадки морського десанту.

Завдяки своїм специфічним властивостям, зокрема, прихованості і здатності тривалий час впливати на обстановку простим фактом своєї присутності, морські міни дозволяють з мінімальними витратами вирішувати цілу низку оборонних і навіть наступальних завдань. Так можна створити ситуацію, коли постійна мінна небезпека повністю блокуватиме ворожий флот в його портах.

Сучасні морські міни діляться на кілька різновидів.

У якірних мін корпус з позитивною плавучістю утримується на заданій глибині під водою на якорі за допомогою тросу. Ці міни – основа сучасних мінних сил. Вони компактні, ефективні і відносно бюджетні: одна міна вартістю 15 тисяч доларів може завдати пошкоджень кораблю на десятки мільйонів.

Донні міни встановлюються на дні моря. Вони найбільш ефективні на глибинах до 60 метрів.

Плаваючі міни дрейфують за течією, утримуючись під водою на заданій глибині.

Випірнаючі також встановлюються на якір, але при спрацюванні від'єднуються від нього і випірнають на поверхню для враження корабля.

Самонавідні – це електричні торпеди, які утримуються під водою якорем або лежать на дні. Фіксують корабель головкою самонаведення і вражають його, як торпеда.

Зі схеми видно, що зони встановлення мін чітко розділені за глибиною моря. Для зони прибою (0-3 м глибини) найкраще підходять донні та протидесантні міни. Для мілководдя (3-12 м глибини) вже можна використовувати донні, якірні та плаваючі міни. Для прибережних (12-60 м глибини) і відкритих вод (60 м і глибше) також треба додати випірнаючі міни, оскільки ефективність донних мін, наприклад, проти надводних кораблів, різко знижується.

На озброєнні Збройних сил України зараз перебуває чотири типи морських мін. Всі вони дісталися від СРСР і потребують глибокої модернізації та осучаснення.

Мала якірна міна типу МЯМ

Міну прийняли на озброєння в 1943 році. СРСР використовув її у Другій світовій війні та під час війни у Кореї (1950-1953).

Загальна масса міни складає 172 кг, масса бойового заряду – 20 кг. Найбільша глибина постановки – 50 метрів, найменша – 2,5 метри.

Корабельна протидесантна міна типу КПМ

Була спроектована з урахуванням досвіду корейської війни і прийнята на озброєння в 1957 році.

Міну КПМ можуть ставити малотоннажні кораблі, що мають мінні шляхи і кормові скати. Загальна масса КПМ складає 360 кг, масса бойового заряду – 30 кг, глибина постановки 5-20 метрів.

У 2020 році партії обох типів мін пройшли відновлення та модернізацію компанією "Технокластер", що входить до складу ТОВ "Науково-виробнича корпорація "Клівер" і передані Військово-морським силам ЗСУ

Малі якірні міни МЯМ (зліва) і корабельні протидесантні міни КПМ (справа)

Авіаційна донна міна типу АМД

Авіаційні магнітні донні міни АМД-1 та АМД-2 прийняли на озброєння у 1942 та 1945 роках (виконувались у варіантах 500 і 1000 кг та мали відповідне позначення – АМД-2-500 і АМД-2-1000).

Також у 1954 році у радянських флот надійшла авіаційна парашутна донна міна АМД-2М (модернізована АМД-2-1000), виконана в габаритах авіабомби ФАБ-1500.

Універсальна донна міна УДМ

Морська донна неконтактна двоканальна міна УДМ була розроблена в 1969 році, а у 1971 був створений експортний варіант УДМ-Е (виріб 354Э).

Обидва типи мін наразі модернізують. Хочуть створити нову апаратну та електронну частину мін з покращеними характеристиками:

• збільшеним радіусом реагування системи пошуку ворожих кораблів та підводних човнів;
• можливістю збільшення часу бойового чергування під водою;
• встановленою системою ідентифікації кораблів та підводних човнів;
• збільшеним мінімальним мінним інтервалом.

Універсальна донна міна (прототип)

Але не радянським спадком єдиним. 15 вересня громадськості був представлений проект створення вітчизняної універсальної донної міни, яка може замінити два види морських мін радянської розробки (яких саме – не уточнюється). Розробляти таку міну хоче вітчизняне ТОВ "Науково-виробнича корпорація "Клівер", яке спеціалізується на обслуговуванні, відновленні і модернізації морських мін.

За словами директора "Кліверу" Оксани Врублевської, прототип такої міни може бути створений за 18 місяців. Вартість розробки складе, орієнтовно, 8 млн гривень.

Також для встановлення мін пропонується створити та застосовувати роботизовані катамарани, спроектовані на базі двох електричних торпед СЕТ-65. Подібний апарат буде здатен непомітно доставляти донні міни на місце установки. Планується, що він буде мати дальність ходу до 200 морських міль (близько 370 км) та глибину ходу до 450 метрів.

Зрозуміло, що це проект на кілька років, однак перспективність розвитку цього напрямку безпеки і оборони нашої держави сумнівів не викликає. Головне, щоб не вийшло як з іншими перспективними проектами, які відклали у довгу шухляду через брак фінансування.

Цікаво, що російські ЗМІ вже відреагували на цей проект. Судячи з реакції, їм такі перспективи не дуже подобаються.

До речі, відпрацювання заходів щодо встановлення мінних загорож, а також боротьби з мінною загрозою ворога на морі є обов'язковим елементом усіх регіональних міжнародних навчань, у яких бере участь Україна, – таких, як Cooperative Partner, Sea Breeze тощо.