Коли ДУК "Правий сектор" перетвориться на "гібридного" сина Генштабу

В неділю стало відомо, що в боях на передовій 11 червня загинуло 4 бійців "Правого сектору". Внаслідок потрапляння 125-мм снарядів обвалився будинок, де засіла група правосеків. 

Генштаб від цих загиблих відхрестився, тобто у зведенні за добу ці втрати враховано не було.

Після великого ґвалту, який через це піднявся, в Генштабі уточнили, що не враховують правосєків через те, що вони не є у лавах ЗСУ. Стало ще гірше.

Потім з'явилося повідомлення, що Генштаб взагалі ще розбереться, що "Правий сектор" робив на передовій. Тобто мало того, що загиблих правосеків ніби ніхто не рахує, так вони ще й самі винні, і тих, хто живий, можуть притягнути до відповідальності.

"Зараз проводиться відповідне розслідування – яким чином люди, які не відносяться до Збройних сил України, без відповідного дозволу знаходилися на передовій", – повідомив речник Адміністрації президента з питань АТО Андрій Лисенко.

Родини загиблих не отримають жодної допомоги від держави, не буде їхнім родинам землі та пенсії, не буде їхнім сиротам пільг, тому що правосекі офіційно не воювали і не мали статусу УБД. Наразі їм збирають гроші на однострої, бо навіть нема в чому ховати…

І з одного боку, це власний вибір ДУК ПС – не легалізуватися і, як наслідок, не отримувати статус учасників бойових дій. А з іншого - в тому, що бойові підрозділи не хочуть легалізуватися чия провина? Хто винен в тому, що вони не довіряють командуванню Генштабу і хочуть залишитися цілим підрозділом, а не бути розформованими?

Не секрет, що від перебування в зоні АТО українських гібридних військ, таких собі "їхтамнетів", є очевидна користь. Бійцям ЗСУ вони дороги не переходять, при цьому сміливо кидаються на найбільш небезпечні ділянки, проявляють ініціативу, постійно ризикують (тому так часто і гинуть). Буремні правосекі воюють там, де наших офіційно нема, чхають на відведення крупнокаліберної артилерії, створюють успішні ДРГ. Вони, завдяки своєму статусу, можуть дозволити собі все те, що роблять проросійські найманці, тільки не знищують місцеве населення.

Чи вигідне українській державі існування таких батальйонів? Стовідсотково вигідне!
І тут виникає питання, чому ж тоді державний апарат ставиться до "Правого сектору" як скажена мачуха: зватимеш мамою, то дам тобі їжу і прихисток, а як ні, то ночуй на килимку під дверима.

Зрозуміло, що "їхтамнєти" з зони АТО нікуди не дінуться, тож чи не краще було б Генштабу якось вже налагодити із ними співпрацю. Авжеж вона і зараз є, але чи на належному рівні?

Не хочуть вони легалізуватися на загальних засадах, то й не треба, тим паче що формальне підпорядкування не гарантує ефективну співпрацю. У той час як неформальне, але налагоджене із розумінням ситуації, може піти на користь і тим і іншим. Армія отримає нищівну силу, про яку в випадку чого можна сказати: "А ми тут ні до чого, ми ними не керуємо".

Відсутність же формально-юридичних можливостей для такої співпраці нічого не змінює, адже і війна "гібридна", і бійці "гібридні". Зрештою, де-де, а в українському війську (як, власне, і в країні взагалі) чудово знають, як за необхідності обійти формальний закон. Адже це не зовсім нормально, коли люди воюють за свою країну, але не мають жодних, належних прав.

Фото EPA