Рік після Іловайська. Як "торгуватимуть" трагедією

Сьогодні виповнюється рівно рік з того дня, коли сили АТО увійшли до мало кому відомого донбаського містечка Іловайськ. Рік тому все це виглядало, як звичайний черговий етап "виваженої та послідовної" Антитерористичної операції, проте за пару тижнів це обернулося найбільшою поразкою у війні на Донбасі.

Попри те, що після "Іловайського котла" минув уже рік, більшість крапок над "і" й досі не поставлені, і роковини поразки лише піділлють олії у вогонь суперечок та взаємних звинувачень у зрадах та боягузтві. Більшість учасників невдалого штурму Іловайська наразі, певною мірою, задіяні в політичному житті країни і не скористатися таким приводом, як роковини трагедії, задля нових звинувачень, спекуляцій та популізму буде просто неможливо. Адже суспільство у переважній більшості так і не отримало відповідей на більшість питань, що виникли після виходу вцілілих з "Іловайського котла". Головні з цих питань: "Хто винен у поразці?" і "Якими були реальні втрати українців?".

Відповіді на ці, та й багато інших питань, мала б дати спеціально для цього створена Тимчасова слідча комісія Верховної Ради під керівництвом нардепа минулого скликання від "Батьківщини" Андрія Сенченка. Ця ТСК була створена одразу ж після трагедії і навіть провела кілька відкритих засідань, на яких допитала керівництво сил АТО на чолі з тодішнім міністром оборони Валерієм Гелетеєм та головою генштабу Віктором Муженком. Але військові мужі відповідати на питання нардепів особливо не прагнули, прикриваючись військовою таємницею. Вже потім у ЗМІ Гелетей заявляв, що, мовляв, Іловайськ насправді це не поразка, а великий успіх, бо зупинив просування військ Путіна, а якщо і були невдачі на фронті, то в них винне не командування, а рядові бійці, що користувалися смартфонами та планшетами. Врешті ТСК припинила своє існування разом з парламентом минулого скликання, так і не давши зрозумілих відповідей, а створювати нову здається ніхто і не збирається.

Поранений солдат на території школи в Іловайську

Що ж стосується втрат сил АТО в Іловайській операції, то попри рік, що минув, в цьому питанні також немає ясності. Цифри називаються абсолютно різні від кількох тисяч - до пари сотень загиблих і завжди залишаються сумніви в правдивості цих даних. При цьому жодних узагальнених даних так ніхто і не оприлюднив. Більшість озвучених цифр стосуються тих чи інших окремих груп військ. Так, буквально кілька днів тому радник начальника Генерального штабу ЗСУ Руслан Кавацюк повідомив, що в результаті Іловайської трагедії зі складу Збройних сил загинуло 126 бійців, ще 92 залишаються зниклими безвісти. Інформація начебто "точна і перевірена", але зі свідченнями очевидців не дуже збігається.

Врешті, всі прекрасно розуміють, що на будь-якій війні всі намагаються применшити власні втрати та дописати більших втрат ворогу, так би мовити, з метою пропаганди та підтримання бойового духу на належному рівні. Але виглядають ці спроби дещо дивно, адже на дворі давно триває ХХІ століття і всі спроби приховати будь-яку інформацію з одного боку є для всіх очевидними, а з іншого - лише плодять чутки та плітки, які далеко не завжди позитивно впливають на той самий бойовий дух. Отже правильніше та цивілізованіше було б чесно підрахувати втрати, сказати правду та зробити правильні висновки.

Не менше дивує і наявність сотень зниклих безвісті за рік після трагедії. І це тоді, коли є аналізи ДНК, обміни полоненими, волонтери, що займаються пошуком рештків воїнів та їхнім похованням, та врешті-решт неофіційні контакти з терористами. Принаймні з'ясувати долю більшості зниклих за рік було б цілком можливо.

Тим часом війна на Донбасі триває і далі, далі триває і складне українське політичне життя. То ж швидше за все в найближчі дні замість відповідей на усі болючі питання ми отримаємо багато спогадів про Іловайськ, наповнених пафосом, гнівними звинуваченнями усіх в усьому, безліч спекуляцій та пересмикувань. На щось більше поки що сподіватися не доводиться.