Енергетична блокада Донбасу: Україна отримала новий козир у Мінську

За однією з версій, метою російської агресії щодо України було в будь-який спосіб заблокувати будь-який економічний ріст норовливого сусіда, який більше не бажав бути російським васалом. В цьому контексті дуже доречним для РФ було те, що найбільш проросійський регіон України тримав у заручниках паливно-енергетичний комплекс всієї держави.

Станом на 2010-й рік, енергетика Донецького регіону забезпечувала 1/7 всіх потреб України в електроенергетиці. В першу чергу це було можливим завдяки вугільним шахтам та тепловим електростанціям, більшість яких внаслідок військової агресії Росії влітку 2014-го року опинилися під її контролем.

"Якщо почне розвалюватися енергетика Донбасу, може знеструмитись пів-України" – стверджували експерти ще влітку 2014-го року. І, що характерно, ситуація на той момент справді була критичною – можна пригадати віялові відключення електроенергії по всій території України і те, з якою надією чекали прихід в українські порти південно-африканського вугілля взимку на стику 2014-2015-х років.

Все це дозволяло Росії мати жирний козир в рукаві під час всіх переговорів та зустрічей стосовно розвитку ситуації на Донбасі. В таких умовах український уряд зі шкіри пнувся, щоб зменшити залежність як від російського газу, так і від донецького вугілля. І, варто відзначити, досяг в цьому чималих успіхів.

Так, у 2016-му році Україна вперше у своїй новітній історії позбулася залежності від російського газу. Ряд заходів, які за останні кілька років здійснила українська влада, по суті, знищила енергетичну зброю Москви, яка використовувала газ в цій якості. Кремль вже не використовує енергоресурси як інструмент маніпуляції українськими політиками для того, щоб вони ухвалювали потрібні рішення. Звісно, "Нафтогаз" все ще може купувати блакитне паливо в "Газпрому", але вже не в тих об'ємах, щоб говорити про якусь залежність.

Схожа ситуація відбувається і з вугіллям. Ще півроку тому існування так званих "сірих схем", за якими Україна змушена була купувати вугілля у самопроголошених терористичних "республік" Донбасу, було життєвою необхідністю для нашої держави – інакше міг настати енергетичний колапс. Однак, паралельним курсом українська влада шукала та пропрацьовувала альтернативні джерела постачання твердого палива для ТЕС і досягла в цьому таких успіхів, що починаючи з серпня 2016-го року змогла повністю відмовитись від вугілля з тимчасово окупованих територій.

Але й це ще не все! Буквально 19 вересня цього року НЕК "Укренерго" запустила лінію електропередач 750 кВ від Хмельницької атомної електростанції до підстанції "Київська". Таким чином Україна побудувала 130-кілометровий захід, який пов'язав високовольтну лінію 750 кВ "Хмельницька АЕС – Чорнобильська АЕС" з підстанцією "Київська". Лінію будували кілька років і вона є частиною загального проекту з видачі електроенергії з Хмельницької та Рівненської АЕС в центральну частину України (раніше, в грудні 2015-го року було запущено 500-км ЛЕП 750 кВ "Рівненська АЕС – підстанція "Київська"). Внаслідок цього Рівненська та Хмельницька АЕС уперше з 2004-го року почали працювати зі 100% навантаженням на всі блоки, а електроенергія з них пішла у східному напрямку, що дозволить компенсувати втрачені на Донбасі потужності.

Разом з тим варто пригадати, що під час боїв влітку 2014-го року було зруйновано лінії електропередачі, які з'єднували так звані "ЛНР" і "ДНР" з єдиною енергосистемою України і залишили самопроголошені бандформування на самозабезпеченні. Звісно, враховуючи характер руйнувань інфраструктури Донбасу, ні про яке самозабезпечення мови йти не могло, тому рятувати дані території від енергетичного колапсу змушена була Росія, шляхом практично безкоштовної поставки електроенергії по існуючих ЛЕП. Воно й логічно – сама заварила цю кашу, сама й розгрібає.

Однак, давайте пригадаємо, що воно таке – ця сама Росія. Це країна, яка ідеально годиться для того, щоб втручатись у внутрішні справи суверенних держав, порушувати підписані собою ж міжнародні угоди, підтримувати одні та скидати інші режими, руйнуючи або просто крадучи при цьому інфраструктуру "братніх" народів. Але вона абсолютно не годиться для того, щоб наводити лад і спокій на "звільнених від американського гніту" територіях. Прикладів більш ніж достатньо: Абхазія, Придністров'я, Південна Осетія, Крим…

Простіше кажучи, в плани Росії входило збурити найпотужніший в енергетичному плані регіон України, частково або повністю зруйнувати його і поставити там на керівні посади своїх маріонеток. Але в її плани аж ніяк не входило утримувати утворені за її сприяння і під її контролем так звані "республіки". А тут ще й Захід зовсім знахабнів – позапроваджував цілу низку санкцій, підірвавши тим самим й без того не саму надійну в світі російську економіку.

Враховуючи все це, Росія кожну спільну зустріч намагається використати для "обговорення питань енергопостачання Донбасу", що у перекладі простою мовою означає: "скинути з себе тягар енергетичного утримання так званих "ЛНР" і "ДНР", частково або повністю переклавши його на Україну".

Ось і сьогодні, 21 вересня у Мінську має відбутись зустріч міністрів енергетики України і РФ для обговорення питань енергопостачання Донбасу. Принаймні, про це раніше повідомив другий президент України Леонід Кучма: "Ми ці проблеми кожен раз обговорюємо, на кожній зустрічі. Передбачається, що 21 числа (вересня) повинен приїхати наш міністр і міністр російський, і щодо великих проблем поговорити. Ситуація на Донбасі складна, інфраструктура зруйнована і для її відновлення необхідно вкладати інвестиції. Повинні обговорити, але чи вдасться дійти згоди – невідомо".

Однак, як бачимо, ситуація в українській енергетиці вже не така безнадійна, якою була рік-два тому. Більше того, зараз всі козирі у руках саме в нашої держави і, за великого бажання та політичної волі, вона може реалізувати навіть найбільш радикальний сценарій – повну енергетичну блокаду тимчасово окупованих територій, без критичних політичних та економічних наслідків для себе. Адже, згідно Женевських конвенцій, "відповідальність за те, що відбувається на окупованій території, несе сторона, яка цю територію окупувала (незалежно від того, що окупація не визнається легітимною)".

Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що тепер на переговорах по даному питанню Україна гратиме, використовуючи спортивну термінологію, першим номером. Більше того – грамотно розпорядившись отриманою перевагою, наша держава може не лише закріпити власну енергетичну незалежність, але й суттєво вплинути на розвиток військових дій на Донбасі, пришвидшивши свою перемогу.