УБД для волонтерів: Які демони сховалися у законопроекті Андрія Денисенка

Вже другий тиждень не вщухають пристрасті довкола законопроекту народного депутата Андрія Денисенка "Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу волонтерів", який передбачає отримання волонтерами статусу учасників бойових дій (УБД).

Про те, що самі волонтери, м'яко кажучи, не в захваті від самої ідеї надання їм статусу УБД – ми вже писали в окремому матеріалі. Як би нелогічно це не виглядало, але "ці найбільш свідомі, активні і безстрашні громадяни, котрі добиралися в найбільш небезпечні гарячі точки фронту і заступали собою державу в постачанні армії" в єдиному пориві послали депутата Денисенка разом з його законопроектом під три чорти. А найбільш "активні і безстрашні" з них взагалі назвали самого Денисенка "далба....бом і шкідником".

Однак, все це були переважно емоції, на які, варто відзначити, волонтери в даній ситуації мають повне право. Depo.ua же спробував розібратись у ситуації предметно і з'ясувати: чи справді прийняття даного закону завдасть більше шкоди, аніж принесе користі?

Отож, даним законопроектом пропонується внести зміни до наступних законів:

У Законі України "Про волонтерську діяльність" викласти статтю 6¹ у наступній редакції:

Стаття 6¹. Отримання волонтерами, які надають волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів статусу учасника бойових дій.

1. Волонтери, які надавали волонтерську допомогу Збройним Силам України, іншим військовим формуванням та правоохоронним органам в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, мають право на отримання статусу учасника бойових дій.

2. У разі загибелі (смерті) волонтера, який надавав волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів, члени сім'ї, батьки та утриманці такої особи, зберігають право на усі соціальні та інші гарантії, передбачені чинним законодавством для учасників бойових дій.

3. Надання волонтерам статусу учасника бойових дій здійснюється в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України на підставі рішення органу, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідний орган приймає зазначене рішення на підставі звернення отримувачів статусу або членів його сім'ї, батьків та утриманців, у разі загибелі (смерті) особи, довідки судово-медичної експертизи про причини смерті або довідки про характер отриманих поранень у районі проведення антитерористичної операції, а також, у разі необхідності, свідчень керівника одного з підрозділів Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів, органів державної влади, який перебуває безпосередньо в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів. До звернення отримувачів статусу учасника бойових дій також можуть додаватися інші документи, які підтверджують факт надання волонтерської допомоги в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів.

Власне, тут і криється найбільша небезпека даного законопроекту. По-перше, законопроектом абсолютно не визначено критерії надання допомоги волонтерами: ані часових, ані кількісних, ані якісних, ані будь-яких інших. Натомість, ці критерії пропонується віддати на відкуп новому "органу, визначеного Кабінетом Міністрів України". Тобто, якась установа чи організація буде самостійно вирішувати: кому і на яких підставах надавати статус УБД, а кому – не надавати. Можна собі лише уявити яких масштабів сягне корупція в цьому "органі".

У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнити статтю 5 словами:

"а також особи, що надавали волонтерську допомогу в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів."

доповнити частину першу статті 6 закону пунктом 21 такого змісту:

"21) волонтери, які надавали волонтерську допомогу Збройним Силам України, Національній гвардії України, Міністерству внутрішніх справ України та добровольчим формуванням в районі проведення антитерористичних операцій, бойових дій та збройних конфліктів."

Знову ж таки: корінь зла криється у тому, що жодним чином не прописані критерії цього самого "надавали волонтерську допомогу". А там, де не передбачені чіткі критерії – в дію вступають суб'єктивні фактори. Ну а там, де в державних структурах мають місце суб'єктивні фактори – буйним цвітом квітне корупція.

Далі даний законопроект немає сенсу розбирати – інші його пункти носять похідний характер від вже розглянутих.

Що цікаво, головний комітет з підготовки і попереднього розгляду даного законопроекту, яким є "Комітет з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму" під головуванням Єгора Соболєва постановив, що "У проекті акта не виявлено корупціогенних факторів – проект акта відповідає вимогам антикорупційного законодавства".

А ось "Головне науково-експертне управління", розглянувши поданий законопроект, надало наступний узагальнюючий висновок: "за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб'єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання".

Серед аргументів управління, зокрема, можна виділити наступні:

"Щодо змін до Закону України "Про волонтерську діяльність" вважаємо хибною пропозицію законопроекту щодо доповнення цього Закону новою статтею 6¹, де пропонується передбачити порядок надання волонтерам статусу учасника бойових дій".

"Надання статусу учасників бойових дій особам, які не брали безпосередню участь у виконанні бойових завдань, а лише перебували у зоні проведення АТО, на нашу думку, суперечитиме самому змісту терміну "учасник бойових дій" і буде певною мірою несправедливим щодо тих осіб, які безпосередньо брали участь у боях з небезпекою для життя".

"Слід зазначити, що останнім часом набули широкого суспільного розголосу непоодинокі випадки безпідставного отримання певними особами статусу учасника бойових дій, про що свідчить подання до парламенту низки законопроектів, які спрямовані на унормування цього питання і звуження підстав для набуття вказаного статусу (див. законопроекти № 1802 від 20.01.2015 р., № 3712 від 23.12.2015 р., № 3820 від 26.01.2016 р.). Положення даного проекту, який навпаки розширює можливості для отримання статусу учасника бойових дій, фактично вступають у суперечність з положеннями названих вище законопроектів".

Отож, після детального аналізу скандального законопроекту напрошуються наступні висновки:

Швидше за все, депутат Денисенко захотів собі зробити ім'я, вибрав, як йому здавалося, вєрнякову тему, але не передбачив наслідки. А й справді: звідки депутату Денисенку було знати, що волонтери – люди не лише безкорисливі, але й готові свою безкорисливість активно відстоювати з матюками. Хоча, ім'я депутат Денисенко собі таки зробив. От тільки, навряд чи він саме так це все собі уявляв. Цілком можливо, що інформаційний вкид з даним законопроектом було спеціально зроблено з метою спровокувати скандал і відволікти суспільство від чогось більш важливішого. Насправді, такий PR-хід давно й успішно застосовується, зокрема й в Україні.

Окрім цього, найбільше, чого можна боятися у тому випадку, якщо цей законопроект буде ухвалено, що у нас в країні швидко з'являться підприємливі "бізнесмени" без совісті, котрі скористаються "лазєйками" Закону і поставлять видачу УБД на конвеєр за гроші.

Всі ці варіанти – лише припущення та оціночні судження. Між іншим, вся попередня діяльність депутата Денисенка не дає підстав сумніватись у його послідовності: всю дорогу він бореться з регіоналами, виступає активним учасником декомунізації і відстоює права учасників АТО – зокрема, добровольців. Тож, швидше за все, в даному випадку він просто перестарався у своєму прагненні зробити добру справу. Таке буває, коли представники влади перед тим, як щось зробити, "забувають" поцікавитись думкою тих, для кого вони збираються це робити.