Чи вдасться українській "оборонці" увірватись на ринки НАТО

Після перемоги Революції гідності і початку російської агресії проти України, стосунки між нашою державою і НАТО нарешті перейшли з декларативного на конструктивний рівень. Найбільший злам у цій темі стався в грудні 2014-го року, коли Верховна рада України внесла зміни до двох законів, відмовившись від позаблокового статусу держави.

Крім цього у 2014-му році Україна активізувала діалог з НАТО про співпрацю в ОПК, а вже на початку 2015-го років Київ захотів приєднатися до чинної для країн-членів альянсу системи закупівель озброєнь.

Однак, не все в цьому процесі було і є простим і безхмарним – перехід на стандарти НАТО для українського оборонпрому стопорять низка фінансових і організаційних проблем. І поки країна здійснює цей перехід, західні конкуренти уводять у неї потенційних клієнтів.

Наприклад, буквально минулого літа трапився досить показовий випадок, який красномовно засвідчив: без переходу на ці самі стандарти НАТО в цивілізованому світі нам робити нічого.

Мова про те, що в серпні 2016-го року Литва відмовилась купувати українські БТРи по тій причині, що вони не відповідають стандартам НАТО. Натомість міноборони Литви вирішив купити 88 бронемашин Boxer німецько-голландського консорціуму Artec. Дані бронемашини обійшлися литовцям по 4,3 млн євро за штуку, при тому, що вартість українських становить в районі 2 млн євро за машину.

Отож, станом на сьогодні ринки збуту, які могли б бути українськими, займають сертифіковані конкуренти. Але буквально вчора тут з'явився промінь надії на те, що процес нарешті зрушить з мертвої точки.

30 травня Агентство Північно-Атлантичного альянсу з підтримки і постачання виступило з пропозицією включити підприємства оборонно-промислового комплексу України в список виробників продукції оборонного призначення. Що цікаво, це не просто декларативна заява – вже розпочато підготовку відповідних доповнень до договірно-правову базу для регулювання співробітництва України з Агентством НАТО з підтримки і постачання.

Таким чином, державний концерн "Укроборонпром" вже незабаром, не чекаючи 2020-го року, коли має завершитись перехід на стандарти НАТО, може отримати дозвіл на участь в тендерах на поставку товарів і послуг в інтересах країн-членів і партнерів НАТО в рамках програми "Несистемні брокерські послуги".

Звісно, це не повноцінна участь у тендерах на постачання озброєнь для НАТО, але це може стати тою першою ластівкою, яка принесе на своїх крилах в Україну справжню північно-атлантичну весну. А найголовніше у цій пропозиції навіть не суми потенційних прибутків вітчизняного оборонпрому. Найголовнішим є сигнал, який посилає Альянс до України і до всього світу, чітко даючи зрозуміти: "Україна – це наш стратегічний партнер".

Більше того – Україна стала першою серед східноєвропейських партнерів НАТО, якій запропонована така можливість. Погодьтеся: це чогось, та й варте.

Однак, розслаблятись також не варто – попереду ще багато роботи у цьому напрямку. І хоч події останніх років дають приводи для оптимізму, зрозумілим є те, що процес цей буде непростим і недешевим. Та й мета України – завершити стандартизацію ОПК до 2020-го року – є досить амбітною. Менше з тим, вже зараз зрозуміло, що воно того варте і, що найголовніше – нас там чекають.