33 обстріли бойовиків. Чому росіяни відновлюють війну

Чому росіяни вирішили перервати затишшя і перемир’я? Є кілька відповідей, кожна з яких правильна і жодна з них не працює без іншої.

1. Жителів "ДНР" та "ЛНР" треба тримати в тонусі. Черги за бензином, відсутність виплат, різке погіршення життя на фоні провальної підготовки до зими – все це причина розпочати (поки що - імітацію військових дій). Коли йде війна, не потрібно пояснювати населенню, що бунти караються зі всією строгістю закону.

2. Частково, обстріли пояснюються відсутністю дисципліни. Хочу наголосити – частково. Справді, армія "Л/ДНР" – переважно нетвереза і не дуже дисциплінована, а тому частина обстрілів – це самоуправство на місцях.

3. В російських ЗМІ фоново починають говорити про те, що Україна провокує обстріли і зриває мінські угоди. Простіше кажучи, росіян готують до того, що Захід знову покриває Україну, яка є злобним агресором. І при цьому Захід не знімає санкцій з Росії. Тема необхідності зняття хоча б частини санкцій все частіше виникає в російських ЗМІ. Тобто в голові росіян має вималюватися наступний конструкт: США розпочали війну на Сході України та на Близькому Сході, потім американці ввели санкції, щоб ударити по Росії, а тепер, коли Росія запропонувала свій мирний план, маріонетки в Києві зривають мирний процес, щоб росіянам жилося гірше. На перший погляд, нічого нового, але насправді – це новий виток зомбування росіян. І без обстрілів неможливо продовжити зомбувати росіян.

4. Росіяни досі не визначилися, що робити з Донбасом. Призначення Козака “смотрящим” за "ДНР" та "ЛНР" знову повертає нас до ідеї асиметричної федерації, яку він просував свого часу в Молдові. Щоб пояснити, що таке асиметрична федерація, наведу цитату з відповідного розділу Вікіпедії: “По плану Козака Молдавия должна была стать "асимметричной федерацией", а ПМР и Гагаузия получили бы особый статус и возможность блокировать законопроекты, нежелательные для автономий. Молдавия обязывалась соблюдать нейтралитет и демобилизовать армию, а также предоставить России право на размещение российских войск на территории Приднестровья сроком на 20 лет в качестве гарантов урегулирования конфликта. Буквально в последний момент, под давлением ОБСЕ и встречи Воронина с послом США, президент Молдовы в ночь с 24 на 25 ноября 2003 года отказался от подписания уже лично Ворониным парафированого соглашения, заявив, что оно даёт односторонние преимущества ПМР и имеет скрытую цель — признание независимости Приднестровья”. Нічого нового росіяни поки не вигадали і тепер будуть наполягати саме на такому розвитку подій.

5. Виходячи з попереднього пункту, треба розуміти, що відновлення обстрілів – це підігрування частині розколотих українських еліт, які вклинюють у внутрішню боротьбу за владу, питання зовнішньої агресії. Можна не сумніватися, що в найближчий час з’явиться ряд заяв про те, що Україна нічого не виграла від мінських переговорів, війна продовжується і треба повернутися до формату "Нормандська четвірка" плюс США. Всі розуміють, що це нереально. Всі знають, що особливий статус Донбасу – це річ, яку ніхто ніколи не втілить в життя, що закон про вибори на Донбасі прописаний так, що їх ніхто ніколи там не проведе, але політики будуть розігрувати цю карту для розхитування ситуації. І це ще один привід для росіян продовжити стріляти. Просте збільшення кількості обстрілів, саме по собі загострює внутрішньо-політичну кризу в країні.

А тепер найголовніше. Говорити про початок великих військових операцій поки зарано. Будуть обстріли, але значно слабші ніж півроку тому. Наш головний ворог – істерія всередині країни. Точніше істерія 10 політиків, яка передається кільком сотням блогерів в соцмережах, а від них і всій країні. Як тільки українські еліти вийдуть з консолідованою позицією по Донбасу – половина наших проблем відпаде. Дуже легко кричати "зрада", дуже легко говорити, а "чому ви не залучаєте США до переговорів". Насправді – всі ті, хто кричать про "зраду" не мають ніяких альтернативних планів і якби зараз прийшли до влади – не змінили ні однієї букви в Мінських угодах.