"Зрада чи "Перемога": Про яке розведення сторін домовляються з Путіним (КАРТА)

Заява посла України у Німеччині Андрія Мельника про те, що у "нормандському форматі" був підготовлений проект нового документу про розведення військ вздовж лінії розмежування на Сході України не є несподіванкою. Переговори ведуть вже давно. Зовсім скоро має відбутися телефонна розмова з президентом Росії Путіним. І якщо новий план влаштує всі сторони, його почнуть реалізовувати. 

Варто нагадати, що у липні в Мінську не вдалося погодити документ про розведення сторін і офіційну лінію розмежування. У "ДНР", зокрема Денис Пушилін, звинувачували Київ у саботажі.  До цих переговорів і після ситуація в зоні АТО загострювалася. Зрозуміло, що без офіційної лінії розмежування і чіткого розподілення територій, розмови про що точаться ще з лютого 2015-го, відведення важкого озброєння за "Мінськом-2" приречене на провал. Оскільки так чи інакше сторони ведуть локальну війну за ділянки у сірій зоні. І якщо Україна дотримується "Мінська", використовуючи артилерію лише тоді, коли терористи особливо нагліють, то самі бойовики ігнорують всі умови, регулярно використовуючи 122-мм і 152-мм калібр. 

Але до чого можуть призвести переговори з Путіним і новий документ? Тут варто говорити про кілька сценаріїв.

Україна збереже ділянки

Останнім часом ми дуже багато писали і говорили про тактику ЗСУ. Українська армія робить не просто регулярні вилазки в сіру зону, але і закріплюється на певних ділянках. Так було на Світлодарській дузі, під Докучаєвськом. Нещодавно активніше наші штурмові групи почали діяти поблизу Зайцевого і Микитівки під Горлівкою. Цілком момжливо, що в умовах переговорів наша армія закріплюється у сірій зоні, щоб за новим документом ці шматки території були за нами. 

Відбудеться обмін територіями

Якщо подивитися на карту АТО за 23 серпня 2015-го і за останнє наявне число серпня 2016-го, то особливих змін не видно. Хіба в районі Світлодарська. Проте на офіційних картах рідко відображається реальна картина руху.

Варто нагадати, що в липні 2015-го терористи всупереч домовленостям заходили в українські села Желобок і Сокольники на Луганщині. Так само наші військові просувалися вперед на Світлодарській дузі, в районі Молочного, під Докучаєвськом. 

І можна припустити, що є досить багато шматків територій у сірій зоні, про які ми ще не знаємо, оскільки дана інформація є військовою таємницею. Саме обмін такими шматками і буде складати основу нового документу.

Все закінчиться "зрадою"

Найгірший варіант з усіх можливих. Нова лінія розмежування буде узгоджена і за нею українські військові будуть змушені відійти від нещодавно зайнятих позицій у сірій зоні, а також, наприклад, залишити Авдіївську промзону, оскільки лінія розмежування сьогодні проходить по трасі Донецьк-Костянтинівка, а промка має стратегічне значення для контролювання сполучення між Донецьком і Горлівкою. 

Додають аргументів даній теорій, як в принципі і попередній про обмін територіями, вчорашні слова Пушиліна, що "Л-ДНР" потрібно готуватися до збільшення територій. У випадку "зради", теоретично, Росія може піти на певні поступки у питанні виборів на Донбасі під контролем міжнародних та українських спостерігачів. Але це лише теорія.

Ніякого розведення не буде

Як відомо, Україна та Росія дещо по-різному розуміють і зміст Мінських і можливе розведення сторін, про що писалося уже дуже багато. Отже, найбільш імовірний варіант - ніякого реального розведення сторін просто не буде, а відповідний документ, якщо і буде узгоджений остаточно, залишиться лише папірцем. Як це власне і відбувається з Мінськими угодами.

Для чого все це робиться

Всі ці переговори є частиною плану з припинення війни на Донбасі. Зрозуміло, що без узгодження офіційної лінії розмежування припинення війни неможливе. А узгодити її не так просто, оскільки кожна сторона має території, які носять стратегічне значення. Наступним кроком після припинення військових дій має стати встановлення Україною контролю над російсько-українським кордоном на Донбасі. Вже після цього мають пройти вибори. Але російська сторона та терористи наполягають на тому, що спочатку мають відбутися вибори, а вже потім будуть узгодження питання державного кордону. Так чи інакше домовленості, які можуть бути досягнуті зовсім скоро, стануть або відправною точкою до "заморозки" військових дій, або до їхнього поновлення.