Китай подав до суду через "Мотор Січ": Чи вдасться Україні відбитися від позову на $4,5 млрд

Вчора китайська щоденна газета Global Times – структурний підрозділ "Женьмінь жибао", офіційного друкованого видання Центрального комітету Комуністичної партії Китаю повідомила, що на Україну чекають неприємності, пов'язані з "Мотор Січчю". Зокрема, інвестиційна компанія Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co. Ltd подала до Постійної палати третейського суду в Гаазі заяву стосовно можливого порушення Україною двосторонньої інвестиційної угоди. І зажадала компенсації у розмірі 4,5 млрд доларів за нібито "несправедливе" ставлення Києва до китайських інвесторів.

До слова, це не перше подібне повідомлення — 5 грудня минулого року вже було оприлюднено схожу інформацію про звернення до арбітражного суду. Тільки сума претензій становила 3,5 млрд доларів. Про подальшу долю тодішнього звернення наразі невідомо. Рівно як і цього разу жодного незалежного підтвердження початку арбітражної процедури наразі оприлюднено не було. Тому чи справді на нас чекає арбітражний процес у найближчому майбутньому, чи йдеться про психологічну атаку китайської сторони — наразі сказати складно. Але перший варіант досить імовірний.

Якщо коротко, то довгий, складний і заплутаний серіал із майновими правами на "Мотор Січ" виглядав наступним чином. У 2016-му році китайські інвестори почали вкладати гроші в "Мотор Січ". Тоді компанія Beijing Skyrizon уклала з українським підприємством кредитну угоду на 100 мільйонів доларів. А вже через два роки до акціонерів підприємства входило п'ять китайських компаній та один громадянин КНР. Загалом вони володіли 56 відсотками акцій підприємства. Наступного року цією історією, нарешті, зацікавилася СБУ. Де зрозуміли, що йдеться не про "вкладення іноземних коштів у стратегічно важливе підприємство", а про спробу побудувати в Китаї сучасний завод із виробництва авіадвигунів з використанням українських технологій. 

Керівництво заводу, і, в першу чергу, тодішній власник Вячеслав Богуслаєв, потихеньку розпродавали акції підприємства компаніям-нерезидентам та фізичним особам. І зрештою у рамках кримінальної справи навесні 2018 року суд наклав арешт на 56% акцій української компанії.

Потім, у 2019-му році китайська сторона спробувала викупити решту "Мотор Січі" з компаніями Ярославського, але угоду заблокував Антимонопольний комітет. І, вочевидь, зрозумівши, що "обхідні маневри" успіху не принесуть, китайські товариші вирішили йти до суду.

У ситуації, яка склалася, можна звинуватити у всьому Вашингтон. Де, без сумніву, наполегливо рекомендували Україні утриматися від продажу стратегічно важливого підприємства, яке допомогло б китайським військовим задешево отримувати непогані двигуни для авіаційної техніки.

Але слід визнати — і без американських санкцій проти Beijing Skyrizon, які, фактично, повторила українська сторона, ситуація довкола "Мотор Січі" була абсолютно неприйнятною для національних інтересів України. Оскільки будівництво аналогічного заводу в іншій країні з передачею всіх технологій було б для українського підприємства смертним вироком.

Чи вдасться китайцям виграти арбітражний процес? Питання неоднозначне. Багато що залежить від українських правоохоронних органів, які розслідують прозорість та законність процесу приватизації підприємства та угод із купівлі-продажу його акцій. Якщо тут вдасться знайти порушення закону — при тому переконливі не тільки для прес-служби Зеленського, але й для суддів Постійної палати третейського суду в Гаазі, то шанси китайських позивачів невеликі. В іншому випадку в України є реальні шанси у цій справі програти. Але навіть у випадку програшу сума у 4.5 мільярди доларів, озвучена китайськими позивачами, виглядає відверто фантастичною — і буде зменшена арбітражем як мінімум у 5-10 разів.

Але цим ймовірні втрати Україниможуть не обмежитись. Оскільки ситуація, яку в Пекіні бачать не як спробу захистити національні інтереси України, а як здійснення політики, продиктованої Києву Вашингтоном, викликає в Китаї закономірне роздратування. Яке цілком може знайти собі вихід у вигляді обмеження імпорту з України.

Втім, як би не склалася подальша історія із "Мотор Січчю", рішення зберегти стратегічне підприємство під українським контролем було, вочевидь, правильним — хоч, на жаль, і трохи запізнілим. Оскільки в результаті ми не тільки зберігаємо хороші стосунки з Вашингтоном, але й ускладнюємо Росії доступ до авіадвигунів, які Кремль купував би в Китаю без жодних проблем. Що, зважаючи на ситуацію на наших кордонах, було б катастрофою. До того ж наразі маємо непогані перспективи, пов'язані з "Мотор Січчю" – зокрема, щодо спільного з Туреччиною виробництва двигунів для БПЛА.