За два тижні до газової війни: Чому доля української ГТС залежить від Держдепу і Allseas

Сьогодні німецьке Федеральне відомство морського судноплавства і гідрографії зайняте цікавою справою. Воно розглядає заявку Nord Stream 2 AG на продовження робіт з будівництва однойменного газогону впродовж зими та весни 2020 року. Відповідь — скоріше за все, позитивна — буде дана вже найближчим часом. Ця заявка означає, що завершити будівництво російського газогону "до Нового року", як то обіцяли ще кілька місяців тому деякі російські чиновники, не вдасться.

І це означає також, що будівництво тим паче не закінчиться до моменту прийняття оборонного бюджету США, в якому будуть прописані санкції проти компаній, кораблі яких задіяні у проекті.

В першу чергу, мова йде про швейцарську компанію Allseas. Яка, ймовірно, єдина в світі має відлагоджену технологію швидкої прокладки магістральних газопроводів на великих глибинах. Ні, звичайно, й є інші компанії що займаються "чимось подібним", навіть російські – на кшталт CNGS Engineering. Але саме Allseas є лідером в галузі. Саме Allseas добре знайома з дном Балтійського моря. І саме Allseas будує як "Північний потік – 2", так і "Турецький потік".

Щоправда, рішення Конгресу США стосовно санкцій проти будівельників морських газопроводів, яких може використовувати Росія, вступить в силу не миттєво. Оскільки це рішення, після того, як його підпише президент США Дональд Трамп, передбачає, що після цього протягом 60 днів Держдепартамент США повинен буде скласти список компаній, які можуть зачепити санкції. Їм буде дано 30 днів, щоб завершити свою участь в проекті.

Теоретично, сильно напружившись, Allseas може впродовж трьох місяців завершити проект, і повернути флот додому, формально не порушивши санкцій США. А все питання в тому, що зможе і захоче – це не обов’язково синоніми. Принаймні, впродовж останніх тижнів, за чутками,  компанія не поспішала розпочинати роботи, посилаючись на несприятливі погодні умови.

З іншого боку, і Держдепартамент США повинен підготувати список компаній для введення проти них санкцій впродовж 60 днів – але ніхто не забороняє зробити це швидше. Зважаючи на цих два фактори, катастрофічна зупинка будівництва "Північного потоку – 2" за лічені десятки кілометрів від фінішу видається на сьогодні цілком ймовірною.

Як вже писало Depo, подібна ситуація не зупинить будівництво газогону назавжди. Росія спробує або добудувати його власними силами, або викупити необхідні кораблі та технології через треті руки, або ж звернеться за допомогою до Китаю. Але всі ці три варіанти будуть нешвидкими і недешевими. Розмір фори, яку Конгрес США та "нерішуча" швейцарська компанія дадуть Україні, можна оцінити у півроку – рік.

Залишається надіятися, що Нафтогаз, керівництво якого сьогодні іще раз повідомило про відсутність прогресу з Газпромом в переговорах щодо транзиту російського газу через Україну після 2019 року, та президент України, який "відчуває, що все закінчиться добре", зуміють використати цю фору на користь Україні. Бо які б ефективні санкції не приймав американський Конгрес, питання функціонування української ГТС в довготерміновій перспективі, на жаль, не викликає жодного оптимізму. І річ тут не тільки – і не стільки в "потоках", як у зниженні видобутку в самій Росії, заході азербайджанських постачальників на європейський ринок, ймовірному зниженні попиту на газ в ЄС, де таки взяли курс на значне скорочення використання викопного палива, а також в зростанні ринку скрапленого газу. Всі ці фактори разом рано чи пізно дадуть свій ефект. І дуже бажано було би, щоб до моменту "природної кончини" експорту через Україну у Києва був "план Б".