США проти російських газогонів: Що Україна отримає від санкцій проти "Північного потоку-2"

Після тривалих дискусій, які закономірно активізувалися минулого місяця, Палата представників Конгресу США таки ухвалила рішення стосовно санкцій проти компаній, причетних до будівництва "Північного потоку-2". Це рішення було включене в оборонний бюджет США, який, за традицією, буде ухвалено до різдвяних свят.

Санкції стосуватимуться як безпосередньо кораблів, що прокладатимуть труби для російського газогону, так і всіх осіб, незалежно від громадянства, які продавали, здавали в оренду або надавали ці судна для будівництва російських газогонів, або ж "сприяли оманливим або складним операціям для надання цих суден для будівництва згаданих газогонів".

При тому санкції передбачено направду жорсткі: співробітники та співвласники компаній, які візьмуть участь в російських проектах, позбудуться права на отримання американських віз, а їхнє майно та активи на території США буде заморожено.

Звичайно, це рішення має бути затвердженим ще й у Сенаті. Але якщо зважити на той факт, що його підтримують обидві американські партії (в Конгресі за нього проголосувало 337 з 435 конгресменів) — то особливих складнощів із цим, здається, бути не повинно. Як і з отриманням автографу Дональда Трампа:  зараз американський президент не має жодного резону псувати стосунки з республіканцями і в Палаті представників, і в Сенаті. І встиг "відтвітитись" про своє захоплення проектом оборонного бюджету.

Якими будуть результати цього рішення, що може пройти верхню палату вже в понеділок-вівторок і до кінця наступного тижня стати чинним законом?

Перш за все, європейські комерційні компанії, задіяні в проекті, однозначно з нього вийдуть. Ймовірний профіт від прокладки сотні з гаком кілометрів газогону ніяк не перекриє їм ймовірних втрат від санкцій. Тим паче, що американські законодавці люб'язно надали їм 30 днів після набуття законом чинності для того, щоби припинити діяльність, пов’язану із будівництвом трубопроводів і уникнути в такий спосіб відповідальності.

На готовність європейців "евакуюватися" з проекту, до речі, натякали скарги на "погану грудневу погоду", яка не давала можливості негайно приступити до монтажу труб. Як тепер стає зрозумілим, малася на увазі, напевно, радше політична "погода", прогноз якої для російського проекту наразі зовсім несприятливий.

За умов втрати доступу до трубовкладальних кораблів, яких у Росії немає, Кремлю доведеться шукати обхідні шляхи. Себто або розробляти власну технологію, що довго і дорого, або домовлятися з Китаєм, в якого подібні технології ніби як є, але доставляти обладнання буде довго, і знову-таки, дуже дорого. Або ж починати якусь хитру махінацію з закупкою трубовкладальних кораблів через підставні компанії, що також забере чимало часу. В будь-якому разі — газогони "Північний потік — 2" і "Турецький потік" будуть добудовані. Але це трапиться не в кінці 2019-го і не на початку наступного. Реалістичною датою видається радше початок 2021-го року.

Тому оптимістичні заяви "Нафтогазу" стосовно того, що санкції врятують українську ГТС, зупинивши "потоки", є правдивими тільки частково. Санкції дадуть Україні як сильні козирі на переговорах стосовно газу, так і часову фору тривалістю в рік — півтори. Впродовж цього часу доведеться або домовлятися з Росією на збереження якогось транзиту, або готувати альтернативні проекти використання газотранспортної системи. В будь-якому разі, навіть такий сценарій є щедрим подарунком Києву з боку американських законодавців.

Невеликий ґандж полягає в тому, що рішення Конгресу неминуче погіршить і без того непрості стосунки між Вашингтоном і Берліном. Звичайно, фрау Меркель не та людина, яка у відповідь може захотіти зірвати злість на Україні і, наприклад, скасувати антиросійські санкції. Але декілька дуже різких заяв німецького уряду стосовно ймовірних санкцій США недвозначно натякають на те, що Берлін не забариться з відповіддю. Складно наразі щось сказати стосовно її форми, але найбільш вірогідним варіантом здається прийняття якихось обмежувальних торгівельних заходів стосовно товарів зі США. Що, на тлі готовності Вашингтону обкласти митами французькі товари, цілком може стати початком нового, масштабного етапу трансатлантичної торговельної війни. Головним переможцем від якої, звичайно, стане не Берлін, Брюссель, чи Вашингтон, а Москва.

Втім, для України в ситуації з будівництвом "потоків" торговельна трансатлантична війна, ймовірно, краща за "добрий мир", який спричинився би до вчасного запуску путінських газогонів.