Антикризові реформи: Як Порошенко пропонує змінити ООН

Промова українського президента перед Генасамблеєю ООН вийшла несподівано змістовною. Принаймні, як для такого церемоніального і протокольного заходу, де більша частина ораторів виступає "для галочки", а менша — на кшталт президента США Дональда Трампа — влаштовує сеанс самопіару і психотерапії.

Суть промови Порошенка зводиться до того, що політика "непомічання" злочинів Росії проти міжнародного права, практикована впродовж багатьох років, дала свої плоди у вигляді чисельних проявів агресії. Яка наразі докотилась до пострадянських держав та Сирії — але цілком може вирушити і далі.

При тому український президент у дипломатичній формі натякнув, що криза ООН, яка збиралась "рятувати наступні покоління від лиха війни", особливо добре помітна у ситуації з україно-російським конфліктом. "Навіть після того, як ООН не вдалося запобігти агресії проти України, ми все ще сподівалися на допомогу Організації у врегулюванні конфлікту шляхом розгортання багатонаціональної миротворчої місії на тимчасово окупованій території Донбасу" - варто звернути увагу як на "втрачені сподівання", так і на минулий час надій на миротворчий контингент.

Втім, тут йдеться про загальновідомі факти. Цікавішими є пропозиції Петра Олексійовича. Очевидним є бажання українського президента посилити роль Генасамблеї у формуванні політики ООН на противагу Раді безпеки, де протидіяти російському вето шансів немає ні у кого.

"Небезпечне падіння у прірву нецивілізованого світу, в якому відсутні жодні правила, має бути зупинено. У зв'язку з цим виникає необхідність активізувати та посилити роль Генеральної Асамблеї у сфері міжнародного миру та безпеки", - зазначає Порошенко. Що, напевно, можна розглядати як своєрідний жест відчаю стосовно долі ООН. Бо якщо вся надія на громіздку, неповоротку і нездатну до швидких реакцій Генасамблею — то надії, насправді, немає.

Після чого Порошенко додає: "ми наділили Раду Безпеки головною відповідальністю за підтримання міжнародного миру та безпеки. Якими мають бути наші дії, якщо член Ради Безпеки з правом вето, використовує його, не для того щоб сприяти міжнародному миру та стабільності, а щоб допомогти собі уникнути відповідальності?"

Після чого Порошенко рухається у руслі достатньо давньої пропозиції Франції та Мексики щодо позбавлення постійних членів Радбезу права вето. Найвищий пік популярності якої, напевно, прийшовся на минулий рік — коли її підтримали 114 держав-членів ООН. Що, втім, не надто допомогло її реалізувати. Як, вочевидь, не вдасться перетворити і Генасамблею ООН на дієвий механізм протистояння міжнародній агресії з боку хоч Росії, хоч інших мілітарно потужних держав.

Все це, власне, доволі чітко буде відображено в реакції ООН на цьогорічні пропозиції України. Пропозиція прийняти нову резолюцію стосовно Криму має немалі шанси на успіх. В той час як озвучена перед Генасамблеєю Порошенком ідея введення нових санкцій проти Росії за спроби окупації Азовського моря так і повисне в повітрі. Сьогоднішня ООН вміє підтримувати декларативні документи — але цілком нездатна до практичних кроків проти постійних членів Радбезу, що б вони не коїли.