Як Порошенко може відбитись від безвізу для Криму та ОРДЛО

Майже місяць тому, під час прес-конференції 14 травня президент України Петро Порошенко заявив, що безвіз поки що не для окупованого Донбасу і Криму. Через десять днів додавши, що жителям Криму і ОРДЛО все-таки слід забезпечити можливість отримувати українські закордонні паспорти. Але – без біометрії, старого зразка.

І от сьогодні посол Євросоюзу Хюг Мінгареллі під час відкриття знакового заходу – виставки карикатур "Шлях України до безвізового режиму з ЄС" – заявив, що це погана думка. "Лунали пропозиції окремих посадових осіб України про те, щоби мешканці Криму та ОРДЛО не отримували паспорти, необхідні для безвізового режиму. Це суперечить підходу ЄС. Я хочу підкреслити, що право на безвізові подорожі до ЄС повинні отримати всі громадяни України, незалежно від того, де вони проживають".

Насправді, обидві позиції – це частини двох кардинально різних підходів, кожен з яких має як свої переваги, так і недоліки.

З точки зору ЄС, всі громадяни України є рівні перед законом, тому і до Європи повинні їздити всі – і на однакових умовах. А якісь спроби поділити українців на "достойних" і "недостойних" біометричного паспорту можна розглядати як сегрегацію і дискримінацію. Не кажучи про те, що коли мешканцям Криму і ОРДЛО показати Європу – не виключено, що їм і самим захочеться повернутися під владу орієнтованого на євроінтеграцію Києва. Теоретично.

З точки зору українського президента, все виглядає трохи інакше. На перепоні всезагальній рівності перед законом стоять об'єктивні і суб'єктивні перешкоди. Спочатку – про об'єктивні.

По-перше, біометричні паспорти може отримати найрізноманітніша наволоч з числа давніх агентів російських спецслужб, яких серед населення цих територій було і є чимало. Наволоч ця, прибувши до Європи, може почати робити що завгодно – від п'яних дебошів до терактів. Відповідальність за які, хай і номінальну, нестиме Україна. І поки є візовий режим – завше можна частину відповідальності перекинути і на посольство, яке дозволило вїзд на свою територію цим індивідам, в разі ж безвізового режиму – колективну відповідальність нестимуть українці, що можуть, в результаті, позбутись безвізового режиму перетину кордону.

По-друге, чимало мешканців ОРДЛО, потрапивши до ЄС з біометричними паспортами, можуть в той же день спокійно починати процедуру отримання статусу біженця, який не може повернутися додому через війну, яка триває в його рідних місцях. І в даному випадку мешканці Донбасу навіть матимуть цілковиту рацію. Єдина проблема, що в разі, якщо ця практика набуде достатнього поширення, український безвіз теж може доволі швидко закінчитись.

Стосовно суб'єктивного небажання української влади давати "безвіз" мешканцям Криму та ОРДЛО, - тут теж є непростий психологічний та адміністративний момент. Українська влада реально немало попрацювала для отримання безвізу, приводячи українське законодавство у відповідність з безконечними списками побажань ЄС. Нічого поганого в тих змінах, звичайно, не було – більшість із їхніх і справді дозволили створити більш прозору та демократичну систему врядування. Але Аксьонов-Гоблін не здає обов'язкової електронної декларації, а Захаров з Плотницьким навряд чи дозволяють гей-паради на своїй території. А громадяни, які мешкають під їхньою владою, в такий спосіб, перебувають далеко-далеко за межами того правового поля, яке сам же ЄС вимагав в якості необхідної передумови для отримання безвізового режиму. То чому вони повинні цим режимом користати?

Говорити про "рівність перед законом" можна в межах однієї держави, і однієї юрисдикції. Чого про Крим, ОРДЛО та Україну сказати, на разі, не вийде.

При тому, здається, примирити підхід ЄС та українського президента до цього питання цілком можливо. Потрібно просто прийняти відповідний юридичний документ, який би чітко пояснював, чому саме мешканці Криму та ОРДЛО повинні або не отримувати біометричні паспорти – або ж отримувати їх, але після належних додаткових перевірок з боку українських правоохоронних органів та спеціальних служб. Які Україна проводитиме, піклуючись про безпеку Європейського Союзу. У світлі останніх подій, питання безпеки – взагалі сильний аргумент у переговорах з ЄС.