Армія vs Додон: Як навчання НАТО посприяли повзучій революції в Молдові

Історія з участю молдовських військових у багатонаціональних навчаннях Rapid Trident-2017 року вийшла направду епічною. Якщо хтось пропустив подробиці - то вони наступні. Президент Молдови, проросійський соціаліст Ігор Додон заборонив участь молдовських військовослужбовців в багатонаціональних навчаннях за участю країн НАТО, які пройдуть у Львівській області України з 7 по 23 вересня.

Після чого прем'єр-міністр Молдови Павло Філіп назвав позицію глави держави "нелогічною", а уряд країни участь військовослужбовців у навчаннях схвалив. І так добре схвалив, що на сьогодні вони вже прибули на місце навчань.

Звичайно, Молдова - парламентська республіка, і повноважень у глави уряду в ній навряд чи менше, ніж в президента. Але останній, згідно з Конституцією, все-таки є головнокомандувачем збройних сил. І вільна поведінка з військовими підрозділами, яку практикує парламент і уряд країни, пахне чимось на зразок військового перевороту. Звичайно, кілька десятків молдовських військових відправились не штурмувати президентський палац, а навчатись разом із українцями - але пряме невиконання наказів головнокомандувача слабко корелює з адекватним функціонуванням збройних сил.

Але якщо придивитись до політичної ситуації в Молдові, то одразу кидається у вічі, що демонстративне ігнорування позиції чинного президента стало чимось на зразок доброго тону одразу після завершення виборів. Правляча коаліція Молдови, кістяком якої є Демократична партія, якою керує небезвідомий олігарх Влад Плахотнюк, встигла добряче обрізати повноваження Додона за два тижні між моментом обрання й інавгурацією. Тоді з-під його контролю вивели Службу інформації та безпеки, Державну службу охорони, у президента забрали можливість відкидати запропонованих міністрів, тощо. А от зі статусом головнокомандувача - не встигли.

З того часу правляча коаліція, в руках якої перебуває парламент, уряд, і всі важелі реальної влади в країні, ненастанно демонструє Додону, що його місце під сонцем є більш ніж скромним. Так трапилося в момент, коли з Молдови були демонстративно вислані російські дипломати. Так трапилось, коли назад до Росії завернули артистів, які їхали у Придністров'я святкувати 25-ліття завершення конфлікту. Чи коли найближчим літаком з кишинівського аеропорту відправили додому депутата російської Держдуми від ЛДПР Павла Шперова.

Реакція Додона на всі ці дії правлячої коаліції була стереотипною. Він давав коротке обурене інтерв'ю пресі, і писав довгий і ще більш обурений пост в соцмережі. На тому - і все.

Якою є ціль цих дошкульних ударів по президенту країни? Здається, вона очевидна. Наступного року в Молдові відбудуться чергові парламентські вибори. І якшо до того моменту Додон не зможе довести своїм прихильникам, що здатен бодай якось впливати на ситуацію в державі, рейтинг його політсили, м'яко кажучи, зазнає прикрих змін.

Чи може щось вдіяти Додон у ситуації, що склалась? Векторів протидій може бути два. Легальний - подача позову в Конституійний суд, і протестний - шляхом виведення прибічників під парламент Молдови. Втім, більшість молдовських політологів сумніваються, що президент Додон відважиться на будь-які активні дії. Скоріше за все, справа обмежиться гнівними коментарями в соцмережах. Що стане вироком для його політичної сили. І не те щоби "Демпартія Плахотнюка" викликала якусь любов чи повагу, але й Додона, цього улюбленця російськомовних пенсіонерів, теж чомусь зовсім-зовсім не шкода.