Ядерний удар по Росії: Для чого з Лаврова зробили Кисельова

Заява очільника російського МЗС про те, що США готують збройні сили країн ЄС до тактичного ядерного удару по Росії, зроблена ним на конференції з питань роззброєння в Женеві, попервах наштовхує на думку, що аргентинська поліція вилучила далеко не весь кокаїн з російської дипломатичної місії.

Оскільки навіть у найскладніші періоди холодної війни керівництво європейських держав не надто тішилося з наявності американської ядерної зброї у Європі, чітко розуміючи, що місця її розташування стануть першочерговими цілями для радянських ракет. Хоча, звичайно, ця ж зброя була і гарантією від того, що Радянський Союз не спробує перекроїти політичну карту континенту конвенційними військовими силами.

Зараз стосунки між ЄС та США стали чи не найгіршими за останні півсотні років, трансаталантична єдність дала очевидні тріщини, а лідери ЄС та США не приховують взаємних антипатій. За таких умов ймовірність того, що хтось у Європі скільки-небудь реалістично оцінює використання американських тактичних ядерних боєприпасів проти Росії — окрім випадку її масованої агресії проти європейських членів НАТО — рівна нулю. Американська ядерна зброя, втім, і надалі єдина реалістична гарантія того, що США якимось чином захищатимуть європейських союзників по НАТО у випадку настання великих проблем. Оскільки три батальйони, загублені на східному кордоні альянсу — це демонстрація дружнього ставлення, а не реалістична оборона.

Але все це не заважає Лаврову говорити про те, що "неядерні члени НАТО беруть участь в плануванні застосування американських нестратегічних ядерних боєприпасів і залучаються до освоєння відповідних навичок. Всім повинно бути зрозуміло, що тим самим військові США готують збройні сили країн Європи до застосування тактичної ядерної зброї проти Росії". Кінець цитати.

Якщо говорити про реальне підґрунтя під заявою Лаврова — то, скоріше за все, йдеться про штабні навчання НАТО, пов'язані саме з можливою реакцією європейських та американських сил на масштабний наступ Росії. І в цих штабних навчаннях, скоріше за все, опрацьовується сценарій застосування тактичної ядерної зброї для стримування росіян. Оскільки у Вашингтоні, скоріше за все, тверезо оцінюють як кількість, так і боєготовність армій країн ЄС, без тактичних ядерних боєприпасів навіть на навчаннях обійтися неможливо. І всі зацікавлені суб'єкти міжнародного права чудово поінформовані про такий стан справ.

Тоді для чого ж говорить абсолютно фантастичні речі Лавров, готуючись відібрати пальму першості в російських телепроповідників "ядерного попелу"? Та ще й додає про те, що в Росії "немає розгорнутої тактичної ядерної зброї", враз забувши про "Іскандери" в Криму і Калінінграді, на здатності яких нанести ядерний удар по Європі іще рік тому наголошували російські ЗМІ?

Заяви ці однозначно мають внутрішньополітичний, а не міжнародний характер.

По-перше, зараз російське МЗС виконує тактичне завдання, яке полягає у відвернення громадської уваги від події в Сирії. Де, з одного боку, найбільший потенційний противник абсолютно безкарно змішав з землею "вагнерівців". Що, мабуть, не дуже тішить патріотичну частину електорату. А з другого боку, російські "повітряно-космічні сили" продовжують брати активну участь у геноциді сирійців, що може не дуже сподобатись менш патріотичним верствам. І все це в сумі якось складно назвати "повною перемогою" у Сирії, з повідомлення про яку розпочав свою виборчу кампанію Володимир Путін на сірій бетонці аеродрому в Хмеймімі.

По-друге, заяви про реалістичність ядерного конфлікту і готовність ЄС та США до його початку, повинні нагадати дещо втомленому від безперервної стимуляції електорату про те, що довкола — і справді суцільні вороги. І що ті, хто вводить санкції за Крим і Донбас, дай їм волю, ще й ядерний удар по Росії нанесуть — якщо Володимир Володимирович раптом не встежить. Але він, звичайно, встежить.

Втім, якість роботи, проробленої Лавровим, все-таки викликає сумніви. Надто вже складними й погано узгодженими реченнями він формулює ці прості пропагандистські месиджі, підлаштовуючись під аудиторію міжнародної конференції. І, в результаті, виглядає божевільним для дипломатів, і неперекнливим — для російськи виборців. "Бойовий кінь" російської дипломатії очевидно і явно втомився. І чутки про його скору заміну можуть виявитися не такими вже й безпідставними.