"Український сценарій" для Білорусі: Чи наважиться Кремль скористатися слабкістю Лукашенка

До президентських виборів у Білорусі залишилось чотири дні. Принаймні, до їхнього фінального етапу – оскільки дострокове голосування в країні розпочалося вже сьогодні.

Ключові учасники встигли сформулювати свої передвиборні меседжі. Лукашенко – про те, що довкола – і на Сході, і на Заході - вороги, і тільки чинний президент країни може врятувати Білорусь від катастрофи.

Його головна суперниця, Світлана Тихановська – про те, що Лукашенко – поганий керівник країни, його треба усунути від влади, після чого провести "справжні" вибори. І, якщо чесно, то ще й про те, що в теперішньої лідерки опозиції практично відсутня як будь-яка політична програма, так і навіть приблизне бачення того, як можна захистити голоси білорусів та протистояти лукашенківській репресивній машині. Незважаючи на ці печальні факти, за неї все одно готова голосувати помітна частина білоруських громадян. Які, схоже, згодні поміняти чинного національного лідера навіть на те неозначене майбутнє, що їм пропонує Тихановська.

ЄС і США наперед визнали вибори недійсними – як через ув'язнення головних конкурентів чинного президента Білорусі, так і через фактичну відмову Мінська від присутності міжнародних спостерігачів. Що, в принципі, стається з Білоруссю не вперше.

А от новиною в цьому плані може бути той факт, що цього разу спостерігачів до Білорусі не надішле й російська ЦВК. Очільниця якого, Елла Памфілова, заявила, що цього року Мінськ російських спостерігачів не запросив. І про всяк випадок додала, що навіть у разі наявності запрошення навряд чи хтось би поїхав – через загрозу коронавірусу. Не надіславши спостерігачів від ЦВК, Росія, фактично, залишила для себе можливість в будь-який момент визнати вибори в Білорусі недемократичними. Чи навпаки.

При тому Кремль впродовж останніх днів заяви Лукашенка – навіть найбільш радикальні, стосовно арештованих "вагнерів" – фактично ігнорує, і зберігає повну мовчанку. Себто не повну, звичайно – сьогодні екс-президент і екс-прем'єр Росії, а зараз замголови Радбезу Дмітрій Медведєв заявив, що "російсько-білоруські стосунки, я навіть більше скажу, Союзна держава, інтеграція, стали дрібною розмінною монетою в ході виборчої кампанії". І що це "не тільки викликає почуття образи, а взагалі дуже сумно".

Але як особа коментатора, так і його тон, схожий на скарги на життя у виконанні віслючка Іа-іа, наштовхують на думку, що це висловлювання мало відверто формальний характер.

Складається враження, що в Москві врахували уроки українського Майдану та підтримки Януковича. І тепер чекають, хто із двох ключових претендентів на владу в Білорусі матиме більше шансів її отримати.

Лукашенко, без сумніву, проголосить свою перемогу. Але вперше з 2001 року він не має реальної більшості, і суспільство жорстко проти нього налаштоване. Президент Білорусі спробує захистити свою владу всією потужністю репресивної машини. І якщо стане зрозуміло, що це йому вдасться, Кремль стане на бік Лукашенка. Який поверне Москві "вагнерів" – які, схоже, зараз є заручниками білоруського президента і гарантією – хоч і вельми примарною – невтручання Росії у вибори на стороні противників Лукашенка.

Ймовірно, російські агенти, які й справді є в Білорусі, паралельно спровокують тамтешніх силовиків на кровопролиття, після якого нікуди, окрім Москви, Лукашенка й не допустять.

Якщо ж білоруські еліти та силовики засумніваються в легітимності "бацька", і гору візьме протестний рух – Росія зробить все можливе, щоб Тихановська виконала свої обіцянки, і на інших, "справедливих" виборах виграв функціонер "Газпрому" Віктор Бабаріко. Якому товариші з Луб'янки, звичайно, допоможуть вичистити місцеве КДБ від лукашенківських кадрів. Але якому теж не буде на кого опертись, окрім Кремля.

В усій цій історії відкритим залишається лише одне питання. Як мав би виглядати сценарій, в якому виграв би не Кремль, а народ Білорусі?