У Меркель проблеми: Як уряд Німеччини розвалюється через мігрантів

Конфлікт між ветеранами політичного цеху, головою МВС Хорстом Зеехофером (в липні буде 69 років) та канцлером Ангелою Меркель (63 роки) розгорівся через міграційну політику останньої. Зеехофер вимагає не впускати в країну мігрантів без документів або зареєстрованих в інших державах ЄС. Меркель проти таких кроків, оскільки вони суперечать європейським нормам надання притулку та німецькому законодавству. Більше того, на думку канцлера, така політика буде неправильною по відношенню до інших країн ЄС, які потерпають від мігрантів. Тієї ж Греції, Італії та інших.

Але Зеехофер відступати не збирається. На минулому тижні він пригрозив, що 18-го червня заборонить прикордонникам впускати мігрантів у Німеччину. Повноваження у нього є, бо кордон - це відповідальність МВС. Щоправда, у такому випадку Зеехофер порушив би субординацію в уряді, де за Меркель останнє слово у внутрішній та зовнішній політиці. Вона була б змушена відправити його у відставку, але за ним пішли б й інші міністри від його партії ХСС, з якою у меркілівської ХДС та Соціал-демократів була створена коаліція. Вона, до речі, не проіснувала і ста днів. І у випадку відставки міністрів ХСС - крім МВС, представники ХСС керують ще міністерством транспорту та у справах економічного співробітництва - на існуванні коаліції можна було б ставити хрест і говорити про уряд меншості.

Та найгіршого поки що не сталося. Зеехофер погодився дочекатися завершення саміту ЄС у Брюсселі 28-29 червня, про що стало відомо вчора. Меркель пообіцяла знайти з іншими країнами ЄС спільне рішення по мігрантах, зокрема так званих "транзитних" біженцях. Це ті люди, які прибувають в умовну Грецію з однією метою - дістатися до Німеччини та підсісти на допомогу держави. Для пошуку спільного рішення Меркель збирається говорити з Австрією, Італією, Грецією та Болгарією. І досягти угоди предметом якої можуть стати гарантії, що кожна з країн гарантує не виїзд за кордон біженців, які в ній зареєстровані.

Зеехофер чекатиме результатів і свій план по закриттю кордону для "транзитних" мігрантів або ж людей без документів не здійснюватиме. Але, тим не менше, він таки зачинить двері в країну для тих,хто вже одного разу отримував відмову на отримання притулку, або ж був видворений з країни із забороною на в'їзд. Як виявилося, такі мігранти користуються лазівками в законодавстві і навіть при наявності заборони на в'їзд до Німеччини, у них залишається можливість скористатися своїм правом прямо на кордоні ще раз подати клопотання про надання притулку. Цим вони обходять заборону на час розгляду клопотання. Для Меркель стало несподіванкою, що такі "фінти" існують і дають можливість людям із забороною на в'їзд знову перетинати кордон.

Що взагалі не так

З 2015-го року Німеччина впустила понад 1,4 млн людей завдяки політиці "відкритих дверей". Ангелу Меркель за це нещадно критикують. Той самий Зеехофер, коли ще був прем'єром Баварії, піддавав критиці занадто ліберальну політику Меркель і пропонував ввести квоту 180-220 тисяч чоловік на прийом біженців. Це, між іншим, було однією з умов участі ХСС в четвертому уряді Меркель. Компроміс для коаліційної угоди шукали тижнями. А коли Зеехофер очолив МВС, то пообіцяв використати свої повноваження для того, щоб зупинити кризу біженців.

Він розробив пакет законопроектів і назвав його "генеральним планом".

Одним з елементів такого плану є створення в різних регіонах країни спеціальних центрів, в яких біженці будуть очікувати розгляду своїх клопотань про надання притулку в Німеччині. Якщо відповідь буде позитивна - людей звідти розподілятимуть по містах і селах країни. А у разі негативного вердикту, біженців із центру будуть депортувати з країни.

Якщо ж в Брюсселі Меркель не домовиться з іншими країнами ЄС і не підпише угоду, зокрема по "транзитних" біженцях, то голова МВС обіцяє діяти і закрити кордон на озвучених вище умовах.

Що це означатиме

У те, що Меркель вдасться домовитися з європартнерами як в Німеччині, так і загалом в ЄС, не вірить майже ніхто. Зокрема, і Зеехофер. Лібералізм щодо біженців дістав вже всіх. Яскравий приклад - Італія.

На початку минулого тижня човен з понад 600 африканських мігрантів був відкинутий від італійських берегів. В Італії нещодавно пообіцяли запровадити жорсткіші закони про міграцію. Два дні корабель дрейфував між Мальтою та Сицилією. Новий прем'єр Іспанії Педро Санчес в підсумку дав дозвіл йому увійти в порт Валенсії.

Окрім Італії міграційну політику Меркель критикує Австрія. Там підтримують ідею Зеехофера.

Загалом, такі настрої цілком логічні. Оскільки, здебільшого мігранти осідають мертвим вантажем на бюджетах країни не приносячи жодної користі, корім нав'язування власного способу життя. Соціалізація у випадку з арабськими та африканськими мігрантами відбувається дуже важко.

Навіщо Меркель мігранти

З одного боку, канцлер схоже і справді вважає, що Німеччина повинна сповідувати ліберальний підхід і допомога мігрантам, які тікають від війни та голоду, відповідає європейським поглядам. З іншого боку, мігранти - це також дешева робоча сила. Їх соціалізація є важкою, але просто зараз вони можуть закрити ніші, в яких не працюють німці. До цього варто додати, що в Німеччині одні з найнижчих показників народжуваності в ЄС. А це шлях до старіння і вимирання нації. Окрім цього, під різні "мігрантські" програми міністерства мають змогу освоювати кошти. Корупція, як відомо, є всюди. Вона просто різна.

Що може зробити Меркель

Окрім вже озвученого варіанту з відставкою Зеехофера та міністрів ХСС, який отримає життя після того, як прагнення канцлера підписати угоду з партнерами до ЄС провалиться, і голова МВС закриє кордон, є ще кілька можливих сценаріїв владного розколу в країні.

У понеділок на прес-конференції Меркель дала чітко зрозуміти, що останнє слово у зовнішній та внутрішній політиці за нею. І навіть у випадку невдалих переговорів на саміті ЄС по мігрантах, закрити кордон вона не дозволить. Відповідно, якщо Зеехофер піде проти неї - вилетить із уряду.

Після відставки Зеехофера і міністрів, а також старту урядової кризи, Меркель може оголосити вотум недовіри собі. Це лише в українських реаліях звучить смішно, а в німецьких - цілком дієвий спосіб побачити, чи є довіра у більшості до лідера. Штука в тому, що без голосів ХСС у Меркель серед депутатів правлячих партій довіри більшості не буде. Це дасть повноваження федеральному президенту розпустити Бундестаг і призначити вибори. До такого варіанту прибіг Шредер в 2005-му році. І потім на виборах програв Меркель.

Окрім цього, власне слово може сказати і Бундестаг, запропонувавши альтернативного кандидата на посаду канцлера і обрати його більшістю голосів.

Втім, і тут є проблема - в Бундестагу немає однорідної і стійкої більшості, яка може висунути єдиного кандидата. Про це добре відомо Меркель.

Вона, між іншим, може попросити федерального президента про відставку, а той накаже їй залишатися на посту, поки депутати не знайдуть єдиного кандидата, який влаштовуватиме більшість. Із цим, як ми вже писали, є труднощі. Хоча, навіть якщо і знайдуть, то президент може залишити Меркель на посаді.

Федеральним президентом є Франк-Вальтер Штайнмаєр, який був в уряді Меркель раніше, на посаді Міністра закордонних справ від СДПН.

Щоправда, є ще один варіант, який бачиться найбільш імовірним. Меркель може підпорядкувати міністерства, які покинуть міністри від ХСС, представникам ХДС чи Соціал-демократам. Або ж взагалі запросити на посади інших людей, тих самих "зелених". У парламенті ХСС одразу б перейшла в опозицію, а Меркель опинилася б головою уряду меншості (у ХДС/ХСС - 246 місць з 709 у Бундестагу). "Союз-90/ "зелені" (67 місць) в теорії можуть навіть стати партнерами по коаліції. Такий варіант вже обговорювався після виборів 2017-го року, коли Меркель не могла сформувати коаліцію.

Щоправда, із новими партнерами "зеленими" доведеться знову вести коаліційні торги. Тут цікаво інше. Соціал-демократи також підтримують прийняття міграційних обмежень, щоправда, Меркель вдалося владнати з ними протиріччя, погодившись продовжити до 31 липня заборону на возз'єднання зі своїми сім'ями мігрантів з обмеженим за часом статусом біженця. І якщо Соціал-демократи також відвернуться від канцлера, їй буде зовсім погано. Гарантувати, що цього не станеться, не може ніхто. Бо мігранти, на думку останніх, загрожують "соціальній державі". Із цим справді важко не погодитися.

Над Меркель, між іншим, вже сміється навіть Дональд Трамп, який захопився боротьбою з мігрантами в США. Трамп назвав політику ЄС щодо мігрантів помилкою, яка "змінила культуру".

Що це все означає для України

Урядові проблеми вдома відволікатимуть Меркель від питання Донбасу. Враховуючи спробу ЄС відродити "нормандський формат", символом чого стала недолуга зустріч глав МЗС у Берліні, втримати позиції лідера серед переговірників Німеччині буде важко. Перехопити ініціативу може французький президент Макрон. А в США залюбки почекають того моменту, поки ЄС знову зайде в глухий кут у питанні Донбасу, щоб повернути конфлікт в Україні виключно під власне крило. Хоча, навіть із стабільністю вдома Меркель навряд чи б привнесла щось нове у питання "норманду". "Мінські угоди" там є головним фундаментом. А що робити із тим, що Україна і Росія дивляться на них по-різному, не знає ніхто. Тому, незалежно від урядової кризи в Німеччині, питання Донбасу для України залишатиметься стабільним у своїй невирішуваності.

Якщо ж говорити про позицію Німеччини щодо Росії та України, то канцлер Меркель будує "Північний потік-2", не знімає санкції і на словах захищає наш транзит. Це можливо навіть в умовах Соціал-демократів, які не раз говорили про відродження співпраці з Москвою і зняття санкцій в обмін на поступки по Донбасу. Тому і ця позиція у нашому відношенні не зміниться.