Шпигунські пристрасті: До чого приведе видворення російських дипломатів з Італії

Російсько-італійські стосунки, які ще два роки тому здавалися цілком райдужними, впродовж останньої доби перейшли до дещо іншої фази.

Перехід відбувся у цілком кінематографічний спосіб. Спецпідрозділ італійських карабінерів заарештував капітана італійського фрегата Вальтера Біота у момент, коли той передавав конфіденційні військові дані офіцеру російських збройних сил. І чи то отримав, чи то збирався отримати свій скромний гонорар у 5000 євро.

Офіцера заарештувати не вийшло – у того виявився дипломатичний статус. Проте міністерство іноземних справ Італії вже повідомило, що і офіцер, і його безпосередній начальник з відділу військового аташе (а за деякими даними, начальником затриманого офіцера був безпосередньо російський військовий аташе) із сонячними просторами Італії дуже скоро попрощаються.

Звичайно, сам по собі арешт шпигуна не є чимось екстраординарним. Нерідко держави шпигують і за власними союзниками – досить згадати, наприклад, історію з Агентством нацбезпеки США, яке ретельно прослуховувало телефони лідерів західноєвропейських держав.

Але той факт, що італійське МЗС забезпечило швидкий і масштабний витік історії з російськими шпигунами із дипломатичним статусом у ЗМІ, прозоро натякає на явне роздратування Рима.

Можна також обґрунтовано припустити, що активне висвітлення цієї прикрої для Москви історії було, скоріше за все, санкціоноване чинним італійським прем'єром, Маріо Драгі. Який, на відміну від свого попередника Джузеппе Конті, великим прихильником Росії і противником санкцій проти Москви не був. Але й антиросійської позиції дотепер ніби не демонстрував.

Складається враження, що російська розвідка намагається зараз активно діяти у відносно дружніх до Кремля країнах. Можливо, не тільки або й не стільки з метою довідатися якісь таємниці стосовно функціонування сучасного італійського флоту. А радше для отримання даних, які розповсюджуються серед членів НАТО. Розраховуючи на те, що у країнах на кшталт Італії увага контррозвідки до "дипломатів" з російського посольства буде дещо менш пильною.

А якщо абстрагуватись від питомо шпигунських ігор, і подивитися на ситуацію ширше, то стає помітним, що історія в Італії чимось до болю схожа на інший шпигунський серіал, який розігрався у 2018-му році в Австрії. Де на піку російсько-австрійської дружби та танців Путіна на весіллі тодішньої очільниці австрійського МЗС Карін Кнайсль раптом було викрито плідну й багаторічну співпрацю тамтешнього вищого офіцера з російською розвідкою. Скандал, який трапився після того, в сухому залишку, призвів до помітного похолодання у австрійсько-російських стосунках. А також до підвищеної уваги австрійської контррозвідки до російських дипломатів та шпигунів – яка вилилася у кілька наступних аналогічних скандалів.

Тоді популярними були чутки, що вийти на першого посадовця, який працював на Росію, австрійським правоохоронцям допомогли неназвані "партнери по НАТО". Чи була у вчорашній успішній операції карабінерів задіяна довга рука Держдепу та ЦРУ – сказати, звичайно, складно. Але в тому, що ця прикра шпигунська історія накладе свій відбиток на стосунки Москви і Рима, та помітно ускладнить життя чисельним проросійським партіям в Італії, сумніватися не доводиться