Три війни та розбірки з Україною: Що чекає на нового президента Ірану

Іран отримав нового президента. Ним, після вчорашньої інавгурації, став Ібрагім Раїсі, який змінив на посаді Хассана Роухані. Після двох "лібералів" — принаймні, в іранській системі політичних координат, посаду глави уряду в Тегерані зайняв "переконаний консерватор". Під це визначення в теперішній іранській реальності підпадає особа, яка у віці 25 років стала заступником прокурора Тегерана і членом таємного трибуналу, який, на думку правозахисників, виніс близько 5 тисяч смертних вироків. Свою участь у тих справах Раїсі ніби як заперечує, але в тому, що незліченні смертні вироки були абсолютно законними і потрібними іранському суспільству — не сумнівається.

Великою популярністю в народі цей політик, якого називають "катом 1988 року", схоже, не користується. Про це каже, зокрема, той факт, що за повної підтримки духовного лідера Ірану, справжнього господаря країни аятоли Хаменеї, Раїсі набрав в столичному регіоні 26% голосів (це в теократичній державі), а кількість зіпсованих бюлетенів була ненабагато меншою за кількість тих, хто підтримав "офіційного" кандидата.

Та що б там не було, тепер як громадянам Ірану, так і решті світу доведеться змиритися з тим фактом, що теперішня світська влада в Ірані буде ще більше суголосною з духовною.

Втім, багато з чим доведеться змиритися і новому президентові Ірану. Зокрема, з тим фактом, що на нього чекає одразу три війни.

Перша із них — давня і для Тегерану цілком звична. Це гібридна війна із США, яка, після періоду якщо не миру, то затишшя у період правління Барака Обами та підписання Спільного всеосяжного плану дій, за президентства Дональда Трампа спалахнула з новою силою. Внаслідок цієї війни Іран наразі змушений різко обмежити експорт вуглеводнів, а також втратив доступ до власних валютних резервів.

Друга війна Раїсі — це протидія економічній катастрофі, яка стрімко наближається. Складно сказати напевне, але чимало економістів підозрюють, що під тиском санкцій та падіння цін на нафту у Тегерані були вимушені "запустити друкарський верстат", здійснюючи надміру масштабну емісію грошей. В результаті чого річна інфляція, за оптимістичного перебігу подій, складе 40%. Разом із тим, незважаючи на тоталітарний характер іранської держави, зараз її охопила хвиля протестів. Формальною причиною яких стала жорстока засуха і брак води в південних регіонах країни. Більшість із десятків демонстрацій починаються під лозунгом "Хочу пити!". Але нерідко, набравши хід, роздратування громадян рухається в бік політичних лозунгів — аж до "Смерть Ісламській республіці" та "Благословен будь, Реза Шах!" (це про останнього світського правителя Ірану, скинутого ісламськими революціонерами 40 років тому.

Окрім того, на Раїсі очікує ще й третя війна. Це протидія коронавірусу, який вже забрав життя без малого 100 тисяч іранців. І після недовгої перерви, знову ставить недобрі рекорди в цій країні. При тому наразі в Ірані з 80-ти мільйонним населенням повністю вакциновано заледве 2 мільйони осіб.

Значною мірою всі три цих війни тісно пов'язані між собою. Оскільки домовленість із США про скасування санкцій могла би допомогти Тегерану як виправити ситуацію в економіці, так і закупити західні вакцини. Але наразі як у Вашингтоні, так і в Тегерані обмінюються деклараціями про готовність до переговорів — але не поспішають до реальних кроків у цьому напрямку. Оскільки США вимагають повернення Ірану до умов Спільного всеосяжного плану дій стосовно припинення ядерної програми — після чого готові скасовувати санкції. В той час як у Тегерані наполягають на зворотньому порядку дій.

І тут в Раїсі виходить вельми двояка позиція. Оскільки, з одного боку, користуючись особистими зв'язками, він може розраховувати на істотно вищий рівень підтримки з боку аятоли Хаменеї, аніж будь-хто з його попередників. Але, з іншого боку, користуючись підтримкою радикальних консерваторів, він позбавлений тієї свободи дипломатичного маневру, яка була в його попередника, Роухані. Від того, наскільки новому президентові Ірану вдасться впоратися із цими трьома непростими викликами, залежить не тільки його особиста політична доля (а Раїсі вважають потенційним наступником аятоли Хаменеї), але й ситуація у всьому геополітичному регіоні, який немало залежить від геополітичної позиції Тегерану.

А що стосується ірано-українських переговорів з приводу збитого літака МАУ, то близькість нового президента Ірану до консервативних кіл, які активно підтримують Корпус вартових Ісламської революції, однозначно не сприятиме швидкому й прозорому закінченню історії. Рівно як, до речі, і звільнення з офісу Генпрокурора України Гюндуза Мамедова, котрий вів переговори з Іраном на цю тему із нашого боку.