Трамп проти антиросійських санкцій: Прогнозована зрада чи цинічна дипломатія

Через перипетії історії з імпічментом з уваги широкої публіки випали інші законодавчі ініціативи, над якими працював конгрес США. Мова йде про давно анонсовані "санкції з пекла", які схвалив комітет з міжнародних справ Сенату. А також – про новий удар по російській верхівці: схвалений комітетом з міжнародних справ Палати представників законопроект з промовистою абревіатурою Crook ("шахрай") – комплекс заходів, спрямованих на протидію представникам корумпованих режимів на міжнародній арені.

Стосовно другого законопроекту, то оцінити його наразі складно, оскільки він передбачає створення спеціального антикорупційного відділу в Держдепі, призначення відповідних радників при посольствах, та інші інституційні заходи. Практичне наповнення яких може бути як вельми ефективним, так і достатньо формальним.

А от із "пекельними санкціями" все цікавіше. Починається чинна редакція документу зверненням до Трампа, від якого вимагають убезпечити Сполучені Штати від втручання Росії та інших держав, а також примусити Росію повернути Крим і окуповані території Грузії та Молдови, відмовитися від підтримки проросійських сил на сході України, а також президента Сирії Башара Асада.

Інший ключовий момент полягає у фактичній забороні для президента США робити будь-які кроки стосовно виходу з НАТО — принаймні, без дозволу Конгресу. А масштабні економічні санкції проти Росії прописано наступним чином: Трампа зобов'язують ввести обмеження на операції з суверенною держборгом РФ з терміном погашення більше 14 днів, ввести санкції проти всіх закордонних російських проектів що стосуються скрапленого газу, а також ввести санкції стосовно всіх неросійських компаній, які займаються розробкою російських нафтових родовищ, і при тому надають послуг більше, ніж на $ 1 млн.

Окрім того, законопроект містить довгий список менш суттєвих обмежень — серед яких є й доволі цікаві. Як, наприклад, програма, спрямована на протидію добрій російській традиції використовувати "червоні ордери" Інтерполу для переслідування своїх політичних супротивників, а також відстежування особистих фінансових статків Володимира Путіна, членів його сім'ї і "найближчих олігархів".

Все це виглядає вельми масштабно і достатньо дієво. А сумніви викликає лише один факт. "Санкції з пекла" подолали шлях від "просто проекту" до "затвердженого профільним комітетом Сенату проекту" трошки більше, ніж за рік.

І є всі причини підозрювати, що їхній рух найближчим часом навряд чи істотно пришвидшиться. І штука тут навіть не в тому, що, як з'ясувалося учора, адміністрація Дональда Трампа активно протидіє цьому проекту. Як з'ясувало The Daily Beast, напередодні голосування по пакету санкцій, Держдеп США направив голові комітету 22-сторінковий лист з критикою законопроекту — і закликами від нього відмовитись. Мовляв, санкції "можуть завдати шкоди світовим енергетичним, сировинним, фінансовим та іншим ринкам", бо обмеження зачеплять "майже весь спектр зарубіжної комерційної діяльності з Росією".

Ці аргументи для Конгресу мало що значать. І конфліктувати з автором "пекельних санкцій", сенатором Ліндсі Грехемом — який крім всього іншого є одним з найпотужніших прихильників Трампа у Сенаті — адміністрація чинного президента США напередодні ймовірного голосування стосовно імпічменту, звичайно, не стане.

Але реальність полягає в тому, що "пекельні санкції" від самого початку задумувались, як попередження для Володимира Путіна стосовно того, що наступна спроба втручання у американські вибори може стати для його режиму фатальною. Саме тому ці санкції рухаються по американському законодавчому конвеєру з такою дивовижною неспішністю. Оскільки реальна мета Конгресу полягає в бажанні максимально добре прописати й відшліфувати цей законопроект. І підготувати його до миттєвого прийняття. Десь у листопаді наступного року. В разі, якщо для цього будуть істотні причини.

З одного боку, для України це не дуже втішна новина. Оскільки не дозволяє розраховувати на радикальне економічне ослаблення Кремля в якійсь осяжній перспективі. З іншого боку, радує той факт, що Росія наразі фактично вичерпала свої економічні засоби тиску на міжнародну політику інших держав, в той час як у США зберігся значний і різноманітний економічний арсенал..