Трамп під закритим небом: З яких ще договорів щодо контролю над озброєнням можуть вийти США

Новина про те, що адміністрація президента США Дональда Трампа готується вийти з Договору про відкрите небо – при тому відповідне повідомлення може бути прийняте й озвучене вже в найближчі дні – в Україні особливого інтересу не викликала. І для того ніби як є об'єктивні причини.

Для початку – декілька слів про договір, з якого збираються вийти США. Його широка публіка інколи плутає з угодами про спільний авіаційний простір. В той час як угода про відкрите небо, підписана в 1994 році в Гельсінкі, стосується виключно сфери контролю над озброєннями. Вона дозволяє країнам-учасницям здійснювати періодичні спостережні польоти над територією інших країн-учасниць з метою контролювати військову активність і ймовірну підготовку до ведення якихось агресивних військових дій.

При тому навіть за даними ЗМІ США, остаточного рішення стосовно участі в цьому договорі у Вашингтоні все-таки ще немає. Але навіть члени команди чинного президента США стверджують, що шанси на продовження договору - мінімальні.

Що, загалом, не є сюрпризом – оскільки перші проблеми з виконанням цієї угоди між Росією та США розпочалися ще в 2014 році. Коли у Сенаті вирішили, що російські літаки, які мали здійснювати черговий обліт території США, надто добре обладнані сучасними РЛС та обладнанням для зйомки в інфрачервоному діапазоні і призначені не для перевірки відсутності військової активності, а для тривіального шпигування - і заборонили контрольні прольоти.

З іншого боку, й Росія неодноразово забороняла прольоти над окремими місцевостями, а також поблизу від полігонів, де відбувалися військові навчання, що було грубим порушенням угоди.

Іншою претензією до угоди з боку команди Трампа є те, що Китай не є її учасником, що автоматично дає йому певні переваги над США та Росією. Тому, якщо зважити на той факт, що ані Путін не відмовиться від використання шпигунських літаків для інспекційних польотів, ані Пекін не підпише угоду про відкрите небо на першу вимогу Вашингтона, долю документу можна вважати вирішеною. США із договору вийдуть.

Із якоїсь точки зору, все це не виглядає на якусь фатальну втрату. Цей договір рівно ніяк не допоміг відвернути російську агресію проти України, Грузії, чи кого б там іще. А що стосується протистояння між ядерними державами, то для того, щоб використати наявний арсенал, їм достатньо лічених хвилин і ніяк інспекційні польоти нічому не допоможуть.

Але в усій цій історії експертів лякає зовсім інша річ. Зокрема, рішучість, з якою чинний президент США множить на нуль ту договірну базу, яку створювали впродовж трьох десятків років після завершення повномасштабної холодної війни і завдяки якій ймовірність спланованого чи випадкового ядерного конфлікту знизилась настільки, що в школах перестали вчити дітей, як рити "протиатомні щілини", схожі на поховальні курганчики якихось забутих цивілізацій.

Оскільки наступною жертвою Трампа, скоріше за все, стане договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь, так званий СНВ-3 в російській класифікації, або "новий СТАРТ" – в американській. Підписана Обамою та Мєдвєдєвим 2010 року угода передбачає скорочення ядерних боєзарядів до 1550 одиниць, а міжконтинентальних балістичних ракет, балістичних ракет підводних човнів і важких бомбардувальників - до 700 одиниць.

Цю угода має термін життя у 10 років і в лютому наступного року її дія вимагає пролонгації. Якої, судячи із позиції команди Трампа, яка знову ж таки вимагає приєднання Китаю до угоди, може й не трапитись. На відміну від "декоративного" договору про відкрите небо, "новий СТАРТ" більш-менш реально працював. Розірвавши два крупних договори у сфері контролю над озброєннями (договір про ракети середньої дальності та ядерну угоду з Іраном), Трамп всерйоз намірився знищити іще дві угоди, фактично завершивши тим демонтаж договірної деескалації, вибудуваної між СРСР та, згодом, Росією і США. Сказати, що від того довколишній світ стане безпечнішим, напевно, не може ніхто.