Танки замість піхоти: Чому Трамп вирішив повернути війська до Сирії

Трамп, схоже, зробив відчайдушну спробу виконати свою передвиборну обіцянку, але невдовзі відступив перед об’єднаним тиском представників законодавчої та виконавчої влади. Росії й Туреччині США натякнули, що не вся Сирія належить їм. А сама Сирія отримала іще одне потенційне вогнище етнічного конфлікту

Танки замість піхоти: Чому Трамп вирішив…

Політика США у Сирії, зрозуміти сенс і логіку якої впродовж останніх місяців було вкрай складно, зробила новий несподіваний поворот. Учора посадовці Пентагону оголосили, що замість завершення розпочатого Білим домом відведення військ із регіону, на північний захід Сирії буде спрямовано "додаткові військові сили і засоби". Начебто для захисту нафтових об'єктів.

Офіційною причиною для несподіваного посилення військової присутності була названа ймовірність відродження в Сирії терористичної організації "Ісламська держава".

"США мають намір зміцнити свою позицію в координації з партнерами з SDF ("Сили демократичної Сирії", в склад яких входять і курдські формування – ред.) в північно-східній Сирії додатковими військовими силами і засобами, щоб запобігти потраплянню нафтових родовищ в руки "Ісламської держави" або інших сторін, що дестабілізують ситуацію", – заявив представник Пентагону.

За даними WSJ, у Сирії буде залишено не тільки 500 військовослужбовців, з числа тих, які були розквартировані там раніше і мали би бути виведені, а й буде доставлено "десятки основних бойових танків та іншого обладнання".

Здоровий глузд підказує, що розміщення подібних сил в країні, де триває громадянська війна, і де діють армії пів десятка інших країн, вимагатиме таких речей як забезпечення протиповітряної та наземної оборони місць базування бронетехніки, сил для ведення розвідки та спеціальних операцій, ремонтних майстерень і маси інших. Тому, скоріше за все, замість тисячі військовослужбовців після "трампівського скорочення" у Сирії стане як мінімум вдвічі більше американських солдатів. Це одна сторона ситуації.

Інший аспект полягає в тому, що нові американські бази, взамін попередніх, щасливо зданих росіянам, будуть розміщені не серед дружнього (ну, колись дружнього) до США курдського населення, а, здебільшого, серед арабів-суннітів. Поблизу славного містечка Дейр-ез-Зор, де в кінці минулої зими авіація США змішала з піском батальйонну групу "вагнерівців".

Визначення місця нової концентрації сил і засобів США можна вважати символічним – Трамп, який обіцяв "захищати бізнес-інтереми Америки по всьому світу", може подати всю операцію як захист великого нафтопереробного заводу, колись збудованого Conoco. Кому тепер належить цей завод – сказати складно, але довкола нього і американських військ, розміщених неподалік від нього, гуртується як арабська "ліберальна опозиція", так і певна кількість курдських загонів.

З одного боку, фактичне розширення американської військової присутності в Сирії можна ніби як і вітати – в країні буде створена чергова "зона безпеки", куди, навчені гірким досвідом, навряд чи подадуться "визволителі" і "миротворці" хоч із Дамаска, хоч із Москви, а хоч із Анкари.

А чинний президент США, що за рік до виборів вирішив виконати бодай якісь передвиборні обіцянки стосовно "повернення додому американських хлопців", під тиском Держдепу, Пентагону, а також демократів і республіканців у Конгресі був змушений зробити крок назад.

З іншого ж боку – через хаотичну політику Білого дому американські війська втратили надійні місця базування, а по їхніх базах розгулюють російські військові поліцейські. І це – пів біди. Біда полягає в тому, що сотні тисяч курдів втратили дім. І тепер вони можуть вирушити на схід, в контрольовані американцями зони. Що навряд чи викличе шквал захоплення з боку місцевих арабів, які сповідують сунітський різновид мусульманства. Тож військові США ризикують опинитись в центрі нового громадянського конфлікту. І якщо після російсько-турецької "угоди про поділ Сирії" утворилося 6 клаптів території з різним військово-правовим режимом і різними збройними силами, що цей режим гарантують, то сирійський маневр Трампа і без того колосальний хаос тільки посилив. 

У своїй хаотичній й непослідовній політиці Дональд Трамп, здається, розривається між бажанням виконати свої божевільні обіцянки, за які, врешті-решт, проголосували його прихильники, і необхідністю співвідносити свої цілі з реальними національними інтересами США, які сильно відрізняються від лозунгів Трампа, і через систематичне нехтування яких справа може завершитись втратою підтримки з боку республіканців у Сенаті й безславним імпічментом. Ця політика створює проблеми для всіх. Для курдів і арабів, Асада і Ердогана, Росії й України. Врешті, немало проблем вона створює і для американського народу – і для самого Дональда Трампа. Хтозна, як обернеться справа з імпічментом, але другий термін Дональда Трампа при владі – якщо він раптом відбудеться – стане для світвої геополітичної реальності непростим випробуванням. 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"