Завісу привідкрито: Яку правду розповів Лавров про зустріч Байдена та Путіна

Результати саміту президентів Росії та США в українському медіапросторі були обговорені, здається, ретельніше, ніж всі матчі останнього чемпіонату Європи з футболу. І оцінка цих результатів як в Україні, так і в світі впевнено коливалася від "тотальної зради" до "ну майже перемоги". Але всі ці оцінки давалися людьми сторонніми. Не знайомими як із реальним ходом розмови між двома президентами, так і зі справжніми висновками, до яких прийшли обидві сторони.

І якщо про справжню, непублічну реакцію США дотепер залишається лише здогадуватися, то російська сторона, схоже, нарешті висловилася більш відверто, без округлих фраз про "конструктивний діалог". При тому теперішня позиція Росії базується не тільки на результатах розмови, але й на всьому комплексі супутніх обставин у двосторонніх стосунках.

Висловлена ця позиція була вчора міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим, у статті, опублікованій на сайті його відомства. Тому її можна розглядати, як офіційну зовнішньополітичну позицію як відомства Лаврова, так і Кремля.

При побіжному погляді, цей текст може виглядати, як набір ідеологічних кліше. Які, задля справедливості, в ньому присутні в немалій кількості. Включно зі зразками тверджень, які зробили би честь будь-якому прихильнику "рептилоїдів" та "пласкої землі". Ну, там де йдеться про те, що "на Заході вчать в школах, що Ісус Христос був бісексуалом". Це, напевно, єдиний фрагмент цього тексту, який був прочитаний і розтиражований неросійськими ЗМІ.

Але якщо напружитися і спробувати вловити суть сказаного Лавровим, то проступає доволі цікава картина.

"Миттєво озвучена за підсумками переговорів (між Путіним та Байеном — ред.) зашкарубла позиція Вашингтона вельми показова, тим більше, що європейські столиці, вловивши настрої "великого брата", відразу стали йому активно і з задоволенням підспівувати. Суть висловлювань: готові нормалізувати відносини з Москвою, але спочатку вона повинна змінити свою поведінку" — констатує Лавров. Якщо відкинути стиль викладу, достойний радянського Інформбюро, стає зрозуміло — вимога припинити систематичне порушення норм міжнародного права — або зустрітись з колективною протидією Заходу — на адресу Москви прозвучала. І не тільки з боку США — але і від європейських столиць.

"Захід хотів, щоб всім було ясно: він як ніколи єдиний і буде робити в міжнародних справах тільки те, що вважає правильним, а інших - насамперед Росію та Китай - змушувати слідувати заданому ним курсу", - констатує Лавров, намагаючись поставити на один щабель Москву й Пекін, попри те, що як ступінь, так і природа загроз для заходу з боку Росії та Китаю є різними.

При тому російський посадовець чітко розуміє, що суть активізації міжнародно-політичної позиції Заходу полягає не в бажанні домінувати в своєму регіоні чи захапати шматок території у сусідів, як то практикують Росія та Китай.

"Ідейною основою возз'єднання "західної сім'ї" стало декларування ліберальних цінностей в якості "дороговказної зірки" розвитку людства... Взято приціл на реалізацію в цих цілях американської ідеї скликання "саміту за демократію", - попереджає Лавров.

І далі переходить до критики лібералізму всіма доступними засобами — і розповідаючи про його "неефективність" за сучасних умов, і про те, що Захід вдається до цієї ідеології, щоб "штучно загальмувати" неліберальні режими, які от-от зупинять "п'ятсотлітнє домінування Заходу над всіма" — і так далі. Все це було неодноразово озвучено.

І обурюється "вимогами до Москви і Пекіна слідувати західним рецептами з питань прав людини, громадянського суспільства, опозиції, засобів масової інформації, функціонування державних структур, взаємодії між гілками влади". Ну, себто не вбивати і не кидати за грати власних громадян, не закривати опозиційні ЗМІ, не перетворювати держвладу на "родинний кооператив" і так далі.

А практичні суть цієї почасти навіть філософської статті Сергія Лаврова, здається, є досить прозорою. Захід з Росією переходить від геополітичної моделі протистояння — за якої завжди можна "домовитись на загальноважливі теми" чи "обміняти" мир в одному кутку світу на апокаліпсис в іншому — до протистояння ідеологічного. Такого, як існувало між СРСР та Заходом від Фултонської промови Черчилля і до відомої зустрічі у Біловезькій пущі, яка поставила крапку в існуванні "імперії зла". Якими будуть результати цього протистояння, і чи приведе воно Росію до того ж фіналу, до якого довело СРСР — покаже час. Але новий раунд холодної війни між автократичними режимами планети та колективним Заходом де-факто розпочався. І Україні, яка воює з Росією, але при тому періодично відмовляється стояти поряд із Заходом коли виникають питання, пов'язані зі Китаєм (як то трапилося в прикрій історії з документом стосовно порушення прав людини в Сіньцзяні), варто про це пам'ятати.