Щоб не вийшло, як із "Кольчугами": Чому США застерігають Україну та Туреччину стосовно Bayraktar

Українсько-турецькі плани будівництва спільного заводу, що виготовлятиме безпілотники Bayraktar, викликали чималий резонанс у світі — навіть попри те, що наразі йдеться тільки про рамкову угоду. Приміром, про ці плани немало говорили на двох останніх прес-брифінгах Державного департаменту США.

І хоча, за словами представника Держдепу Неда Прайса, Вашингтон цілком підтримує всі зусилля, спрямовані на підвищення обороноспроможності України — а особливо, здійснені країнами-членами НАТО, у потоці схвальних сентенцій прозвучали і явні нотки застороги.

"Ми рішуче виступаємо за належне використання військової техніки відповідно до законів збройних конфліктів і так, щоб уникнути шкоди для цивільних осіб", - сказав Прайс, коментуючи майбутнє виробництво ударних безпілотників.

На перший погляд, це може виглядати як певний повтор традиційних закидів російської пропаганди про неселективність дій ЗСУ на Донбасі. Себто як маленька, але неприємна "зрада". Яку, до речі, дуже охоче передрукували всі без винятку російські великі ЗМІ — і фактично проігнорували українські медіа.

Натомість в реальності все трохи по-іншому. Оскільки в США, схоже, переживають не так про Донбас, як про можливі інші точки застосування турецьких безпілотників. Які, до слова, вже давно використовує не тільки Туреччина.

І якщо з Україною, та навіть Азербайджаном особливих питань не виникає, то чимало інших місць застосування цієї техніки, ймовірно, викликають у Вашингтоні закономірні підозри. Наприклад, Лівія, де Bayraktar’и продемонстрували високу ефективність, знищивши як мінімум 7 російських зенітно-ракетних комплексів "Панцирь С1". В гарячій фазі бойових дій керували дронами, вочевидь, турецькі фахівці, які, судячи з поширених на той момент відеосюжетів робили все можливе, щоби уникнути зайвих жертв серед мирного населення. Але якщо подібні дрони потраплять до рук ісламістського Уряду національної єдності, який воює з підтримуваним Росією маршалом Халіфою Хафтаром, їх цілком можуть почати використовувати і проти мирного населення на контрольованих Хафтаром територіях. Закуповує дрони Киргизстан, який має конфлікт із сусіднім Таджикистаном. В ході якого неодноразово страждали від артилерійського вогню населені пункти обох сторін. Іще Bayraktar’и закупили Туркменістан та Нігер, як зовнішня політика яких, так готовність і дотримуватись сучасних норм і звичаїв ведення війни викликають обґрунтовані сумніви.

В разі, якщо в Україні і справді буде збудовано новий завод по виробництву Bayraktar’ів, то як Київ, так і Анкара рано чи пізно захочуть заробити на міжнародних поставках подібного популярного і вкрай ефективного озброєння. Що може призвести до ситуації, в якій Bayraktar’и опиняться у зовсім нехороших власників. І якщо, приміром, повстанці-хусити в Ємені вже давно ведуть терористичну війну з використанням комерційних квадрокоптерів — чи, в окремих випадках, примітивних іранських дронів, то отримавши доступ до Bayraktar’ів, можуть перетворити життя свого регіону на пекло.

А загалом, в цій ситуації мимоволі згадується давня сварка Києва з Вашингтоном. Мова йде про автоматизовану станцію радіотехнічної розвідки "Кольчуга", яку 2002 року Україна ніби як готувалась таємно продати Іраку, який на той час перебував під санкціями. Принаймні, так стверджував колишній майор держохорони Микола Мельниченко у свідченнях перед Великим журі у Сан-Франциско. Цей інцидент зіпсував стосунки України та США на багато років.

Тож, сподіваючись на успішне будівництво заводу з виготовлення Bayraktar’ів, також хочеться сподіватися, що історії, схожі на "кольчужний скандал", не повторяться.