Чому Обама адекватно заговорив про Путіна

Інтерв’ю Обами журналу The Atlantic вийшло несподіваним. Американський президент, який, якщо чесно, завжди виглядав трішки інопланетянином – з усім своїм протестантським раціоналізмом, вірою в прогрес і небаченою толерантністю на додачу, раптом заговорив, як адекватна людина. При тому виявилося, що його навіть цікаво послухати. Принаймні тоді, коли він говорить те, що думає – а не те, що приписує протокол. Чого коштує тільки пасаж про добропорядного дипломата Керрі, який регулярно приходив в Білий дім і просив Обаму дати дозвіл шмальнути по Сирії дюжиною крилатих ракет – щоб "надіслати зрозумілий Асадові месидж".

Найбільш вірогідно, що відвертість Обами – це бажання пояснити причини своїх дій на президентській посаді, яку він невдовзі неминуче покине. Йому немає чого губити – і немає на що надіятись, тому можна розслабитись і просто сказати свою версію правди.

Розділ, присвячений нашим справам, має вельми невтішну назву: "Чому Україна завжди буде вразливою до російського впливу".

При тому не треба думати, що американський президент просто вчергове облаяв Україну, від якої "втомився" – як то негайно спробують повідомити нам російські ЗМІ. Просто все інтерв’ю вийшло "правдорубським" – для прикладу, інший розділ називається "Як Франція і Велика Британія доклались до хаосу в Лівії" (а в самому тексті, у початковій версії інтерв’ю, замість слова "хаос" було словосполучення "г...няне шоу").

Врешті, й сама дефініція Путіна, як "не зовсім дурного (“not completely stupid” – якщо хтось розбирається в буржуйських мовах) – це зовсім не той комплімент, який міг би поцінувати російський колега Обами. Американський президент просто натякнув, що попри всі фортелі Путіна, той залишається достатньо небезпечним противником. Незважаючи на стратегічний програш. Як в Україні, вплив на яку він втратив, так і у Сирії – де, попри істотні витрати зі збіднілого бюджету, Путін так і не зможе стати "другом Заходу".

І саме про програш Путіна Обама сказав максимально чітко, хоч, може, й не дуже приємно для українських патріотичних сердець.

"Росія була набагато більш впливовою тоді, коли Україна виглядала як незалежна країна, але була клептократією, яку він (Путін) міг смикати за ниточки", – таким є спокійний, відсторонений, і, в принципі, хірургічно точний діагноз Обами путінській авантюри з Кримом і Донбасом. Діагноз американського президента, з точки зору якого "справжня влада означає, що ти можеш отримати бажане без застосування сили". Так це чи ні – питання суперечливе. Але думка про те, що наша залежність від Росії перебуває в прямій пропорції від рівня корупції – беззаперечна.

Допоки наших солдатів будуть (не)годувати шахраї, які гріли руки на армії впродовж останнього десятиліття – а Міноборони цьому потуратиме, поки наші спецслужби займатимуться забудовою парків та скверів, а не своїми обов’язками, поки на наших телеканалах працюватимуть "заїжджі бригади" з московських хлопчиків і дівчаток, яких "імпортують" українські олігархи, не бажаючи "зв’язуватись з місцевими", до того моменту ми будемо залежні від Росії. І нам не допоможе ні американська зброя, ні безвізовий режим з Європою, ні чаша святого Грааля, виставлена в Софії Київській.