"Русcкій мір" у Словаччині та його "проповідники"

Тим не менш, російський вплив в Словацькій Республіці є, і він набагато глибший, ніж може здаватися

СлоВАТНІ політики

Після того, як через корупційний скандал пішов у відставку прем'єр Роберт Фіцо, головним союзником Росії в словацькій владі став спікер парламенту – Національної ради Словаччини - Андрей Данко, лідер правої Словацької національної партії, яка відрізняється євроскептицизмом та ксенофобським ставленням до циган, мігрантів з ісламських країн, угорців. Але цікава річ – СНП входить у правлячу коаліцію разом з партією угорської меншини "Міст – Хід". Що об'єднує мадярофобів з СНП і партію захисту етнічних угорців? Очевидно, зовнішній фактор, що перебуває в Москві.

Данко свого часу фігурував у скандалі, коли разом з батьком викупили фірму "Lesostav Revúca", заплативши, при номінальній її вартості 43 млн крон, лише 10,2 млн. Через 3 роки фірма збанкрутувала. Також Данко мав звинувачення в академічній недоброчесності.

Він покривав депутатів, що їздили до Криму влітку 2018 року, хоча офіційно він не висловлював підтримку порушникам, але заявляв, що "не може депутатам забороняти їздити до Криму, а посол України не має права тим паче це робити". Саме на сторінці Данко російський дипломат Ковальков назвав українського посла "деб…лом". Очевидно, спікер тут діяв цілком гібридно – він, схоже, навмисно не видалив коментар росіянина, щоб цей меседж встиг потрапити в ЗМІ. І не Ковалькова він збирався підставляти – він дозволив перетворити свій акаунт на публічний майданчик, з якого представник РФ свідомо ображав українську сторону.

Данко неодноразово мав зустрічі з російською візаві - Валентиною Матвієнко, керівником Ради Федерації РФ, під час яких практично прямим текстом підтримував лобіювання російської культури у себе в країні.

Окрім Фіцо і Данко є цілий ряд менш високопоставлених, але помітних словацьких політиків, які поширюють російську пропаганду та виступають з антиукраїнських позицій.

Це такі діячі як:

П. Марчек – "голова делегації" до анексованого Криму влітку 2018 року. Позапартійний. Вважає Крим частиною Росії й виступає за економічне співробітництво країни з півостровом, виступає за зняття санкцій з РФ.

Л.Блага – депутат парламенту, неприкритий лобіст інтересів Росії, провину у війні в Україні звалює на нашу державу.

М.Фаркаш – бізнесмен, який лобіював відкриття "представництва Новоросії" в Братиславі. Надавав допомогу терористичним організаціям "ДНР" і "ЛНР".

С.Хелемендик - випускник Московського державного університету, колишній депутат парламенту від тієї ж Словацької національної партії та член ПАРЄ у 2006–2010 рр. Володіє мережею російських книгарень та продуктових магазинів, один з найвпливовіших представників власне російської діаспори в Братиславі, пов'язаний із Російським культурним центром в столиці країни, що є одним з ключових інструментів поширення російської пропаганди.

М.Котлеба – ще один словацький ультраправий політик, голова партії "Котлеба – Народна партія наша Словаччина". Ця партія представлена в парламенті, генерує проросійські ідеї, а також ксенофобію і євроскептицизм. Лідер партії не приховує свою позитивну позицію щодо Путіна, а на анти циганських настроях партія навіть набрала аж 8% на виборах. Як і Хелемендик, вважає Україну державою, що "не відбулася", а Революцію гідності вважає "переворотом".

Штефан Харабін – голова Верховного суду Словаччини, екс-міністр юстиції, кандидат в президенти країни. Ще один євроскептик, що прихильно ставиться до РФ. Має дружні зв'язки з таким собі Петером Шврчеком, лідером воєнізованої організації "Словацькі новобранці", який пишається співпрацею з російськими про путінськими мілітаризованими угрупованнями і навіть їздить до РФ на вишколи.

До речі, така собі ремарка: саме за часів дії нинішньої парламентської – відносно лояльної до РФ – коаліції на території Словаччини було відкрито філіал путінського байкарського клубу "Нічні вовки". Співпадіння?

Гуманітарний фронт

Культурна, мовна та релігійна сфери в Словаччині помітно вражені бацилою "русского міра". Так, Митрополит Православної церкви Чеських земель і Словаччини Ростислав діє єдиним фронтом з Москвою в плані блокуванню Томосу для України: він виступив проти Патріарха Варфоломія, якого порівняв із Папою Римського, звинувативши його в тому, що він ніби то "узурпував владу" в православному світі, також Ростилав відкрито підтримав Митрополита Онуфрія (УПЦ МП).

Власні джерела в церковних колах Словаччини стверджують, що Ростислав давно не висвячує нових монахів, бо боїться конкуренції.

В плані впливу РФ на культурне та освітнє життя країни все також досить тривожно. Так, російські ансамблі регулярно гастролюють Словаччиною, в тому числі - й новий склад сумнозвісного хору Алєксандрова (відомий своїм "хітом" "Вєжлівиє люді", присвяченого анексії Криму; попередній склад розбився під час прямування в Сирію 2 роки тому).

Російська мова штучно популяризується в місцевих ВНЗ і школах, де її можна обирати для вивчення як другу іноземну. В Прешовському університеті (Прешов або Пряшів – адміністративний центр прикордонного з Україною Прешовського краю) діє ціла кафедра російської мови. В цей же час по школах та університетах проходять спонсоровані РФ "пушкінські олімпіади", переможців яких возять на екскурсії до Росії, зокрема, до Петербурга. Важлива обставина: ці олімпіади спрямовані не так на громадян Росії чи осіб російського походження, як на місцевих українців з метою їх зросійщення, формування позитивного ставлення до РФ й відтак перетягування на бік "руского міра". Додамо, що російську мову в Словаччині пропагують в основному в регіонах, які населяє українське етнічне населення. Зокрема, мова про той же Прешовський край, де проживає багато етнічних українців, частина з яких називає себе русинами.

Українська позиція

На жаль, контр-дій України в цьому напрямку ми не спостерігаємо, попри те, що небезпека перетворення наших громадян на частину "руского міра" є цілком реальною. Так, в Прешовському та Кошицькому технічному університетах станом на 2018 р. навчається понад 2 тис. українських студентів. Але навряд в українських диппредставництвах у Словаччині хтось особливо буде змагатися за серця і душі наших громадян.

Після закриття Генконсульства України в 2016 р. підтримка українців впала катастрофічно. Місцеві ніби то українські громади, наприклад, Громада українців-русинів, яку очолює Петер Сокол, радше займається грантоїдством в рамках локальних малоефективних проектів. Тим паче, нема гарантії, що Росія ще не "взяла в оборот" ці українські громади.

В цьому аспекті виникає ряд питань до постаті посла України в Словаччині. Посол Юрій Мушка - уродженець Берегова, має угорське коріння, тричі був послом в Угорщині, останній раз – в 2010-2014 рр. за часів Януковича. У 2016 р. посаду посла в Словаччині. Словацької мови не знає, натомість знає угорську, авторитетом серед словацьких українців не користується, серед словаків також (з угорцями у словаків традиційно натягнуті стосунки). Посольство за часів Мушки досить пасивно реагувало на грубі порушення словацькими депутатами правил перетину кордону з анексованих Кримом.

Хтось вважає штучно надуманим обговорення фігури посла. Але для словацького суспільства угорський фактор є відчутним. Стосунки між словаками й угорцями давно є натягнутими. Південь країни заселений переважно етнічними угорцями, як у нас деякі райони Закарпаття. Словаки жити там не хочуть, продають майно і виїжджають. Побутові конфлікти не є чимось незвичним, і та ж Словацька національна партія будувала собі рейтинг саме на антиугорській риториці. При цьому ставлення словаків до українців, щоправда, частина словаків сприймає нас саме як українську націю, а частина вважають українців частиною "русского міра" (таких в Україні іноді називають зневажливим терміном "словатники").

Коментар

Російський вплив на Словаччину пов'язаний із необхідністю ізолювати Україну із Заходу та створити проблеми для реверсного транзиту газу з Європи, в процесі якого Словаччина є одним з ключових транзитерів. В світлі дуже напружених україно-угорських стосунків, бажані були б консультації принаймні на громадському рівні задля спільної координації зусиль в діалозі з Будапештом. Важливими також можуть бути кадрові кроки – заміна Посла України в Словаччини на більш відповідну фігуру, а також відновлення діяльності принаймні Генерального Консульства в Прешові.

Підготовано Антипутінським інформаційний фронтом та Центром зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова