Перекрита "Дружба": Яку війну з Росією розпочав Лукашенко

"Кілька ділянок трубопроводу "Дружба", який проходить по території Білорусі, потребують термінового ремонту". Така заява віце-прем'єра Білорусі Ігоря Петришенко виглядає на перший погляд тривіальним технічним моментом. Нафтопровід старий, збудований у 1963 році — тому й заіржавів. Чи може, навіть, продірявився. От і вимагає "термінового ремонту".

Втім, таке тривіальне пояснення виглядає не зовсім правдивим — якщо згадати, що за декілька годин до термінового рішення про терміновий ремонт президент Білорусі Олександр Лукашенко провів нараду з економічним блоком уряду. Де наговорив дуже, дуже нехороших речей про Росію і її економічну політику стосовно Білорусі.

"Я щодня чую і читаю інформацію, що наш основний торговий партнер (вони люблять називати себе партнером) все більше і більше вводить санкцій проти Білорусі, - сказав глава Білорусі. - Самі знаходяться під санкціями і засуджують це... Але в той же час подібною зброєю воюють проти найближчих своїх союзників... Те одне підприємство закрили, то інше. Потім чи то морква, то чи салат, то чи вже огірки не сподобалися. І кожен день відбувається закриття наших підприємств. Нам закривають ринок". 

Після чого Олександр Григорович, звертаючись до віце-прем'єра Ігоря Ляшенка, фактично дав відмашку на початок економічної війни: "Якщо потрібно поставити на ремонт нафтопроводи і нафтопродуктопроводи, які йдуть через Білорусь, ставте і ремонтуйте. Тому що те добро, яке ми робимо для Російської Федерації, воно нам обертається постійно злом. Там вже знахабніли до такої міри, що починають нам викручувати руки".

Тож і не дивно, що "Дружбу" відправили на ремонт. Російська "Транснєфть" спробувала заявити, що стан нафтопроводу є "цілком задовільним" - але хто би став її слухати в такий гострий політичний момент?

В тактичному плані білоруське керівництво хоче раз і назавжди припинити дрібні, але неприємні “укуси” російських контроюючих органів, що періодично і справді блокують білоруський імпорт. А також отримати вагому скидку на газ за новим контрактом від 2020 року. А в стратегічному — призупинити політику “інтеграції через економічний примус”, яку Росія використовує проти Мінська впродовж останніх двох років.

Чи є серйозним ударом по Росії є перекриття транзиту нафти через Білорусь? Відповідь однозначно позитивна. Оскільки через Білорусь проходять обидві гілки "Дружби", як північна, що далі йде до Польщі та Німеччини, так і південна, звідки нафта поступає до Чехії, Словаччини та Угорщини. За рік по нафтопроводу мало пройти 50 з гаком мільйонів тон нафти для Європи, і ще близько 15 мільйонів — для самої Білорусі.

До слова, Мінськ вже практикував зупинку перекачки нафти через "Дружбу" в 2007 році. І хоча тривала вона буквально кілька днів, тоді Росія була вимушена піти на поступки сусідам.

В принципі, помітну частину (близько 30 мільйонів тон) нафти, яку “зупинила” Білорусь, Росія ніби як може перекинути морем. Принаймні, так стверджують російські експерти. Але це вимагатиме колосальних логістичних зусиль — і помітного збільшення вартості доставки. Що неминуче вплине або на ціну для кінцевого клієнта (себто конкурентоспроможність) — або ж на рівень прибутків “Роснєфті”, “Татнєфті” та “Лукойлу”, чия сировина йшла дотепер по “Дружбі”.

Втім, до цілорічного закриття “Дружби” справа, скоріше за все, не дійде. Хоча б тому, що в такому випадку Білорусь втратить гроші за транзит і нафту за пільговими цінами. Але примусити Росію до обдуманого торгу Олександр Григорович, скоріше за все, таки зможе.

А забрати у білорського президента його своєрідну “владу нафтового крана” Росія спроможна лише в два способи. Або збудувавши “Північний нафтовий потік”, або анексувавши Білорусь. На перше у Володимира Володимировича, здається, закінчились гроші. А до другого ні він, ні його силовики, здається, іще банально не готові.