НАТО йде з Афганістану: Для кого це катастрофа

Окрім українсько-російського військового конфлікту та навчань Defender Europe 21, які, вочевидь, були ключовими темами вчорашньої зустрічі очільників дипломатичних та військових відомств країн-членів НАТО, на цьому заході обговорювалася іще одна проблема.

Йшлося про Афганістан, де війська альянсу вже 20-й рік здійснюють місію з міжнародної підтримки безпеки.

Результат вийшов цілком сподіваним: генсек альянсу Столтенберг заявив, що оскільки ключовий учасник цієї місії, США, покидають країну до початку осені, точніше, до знакової для Америки дати 11 вересня, то й решта учасників з 1 травня починають повернення військових контингентів додому.

Паралельно із тим Джо Байден констатував, що він є четвертим президентом США, який веде цю війну — і передавати її п'ятому не має наміру. На думку сьогоднішнього господаря Білого дому, трагедія 11 вересня 2001 року більше не може виправдовувати присутність американських військ в Афганістані.

Рішення стосовно виведення військ, прийняте рештою країн НАТО, було швидким і одноголосним. Що й не дивно — місія тривалістю в 20 років "спалила" колосальну кількість як ресурсів, так і людських життів.

Таліби, до речі, довідавшись про перенесення дати виходу НАТО з 1 травня, як то обіцяв їм Дональд Трамп, на 11 вересня, природно, не дуже зраділи, і пригрозили силам НАТО зростанням рівня насильства. Також вони наразі стверджують, що не братимуть участі у Стамбульській конференції, скликаній США та Туреччиною з наміром бодай спробувати знайти взаємоприйнятний спосіб існування "Талібану" та сьогоднішнього афганського уряду.

Тому двадцять років "миру на багнетах", схоже, так і не допомогли збудувати вільний, демократичний, і, головне, здатний до самозахисту від ісламських радикалів Афганістан.

Хоча й назвати цю місію провальною для США також складно. Оскільки її головної і прагматичної мети — надовго відбити охоту в "Талібану" підтримувати міжнародний тероризм, особливо тих його представників, що діють на шкоду США, Вашингтон, ймовірно, досягнув.

Більше того, виведення військ з Афганістану зараз принесе Заходу і певну геополітичну перевагу. Оскільки громадянська нестабільність, яка майже неминуче посилиться в цій країні після виходу сил НАТО, стане, значною мірою, проблемою для Москви. Яка отримає джерело проблем спочатку на кордоні Таджикистану, Туркменістану та Узбекистану, а через рік-два — і у цих державах, які є життєво необхідними для Москви як джерело дешевої робочої сили. Разом із якою до Росії вирушать і прихильники радикального ісламу. Іншим важливим фактором є те, що навіть за умов присутності військ НАТО, близько 30% ВВП цієї країни генерували плантації опійного маку. Після їх виходу, незалежно від того, хто опиниться біля керма у Кабулі, цей відсоток зросте. Колосального обсягу наркотрафік так само неминуче буде спрямований на Росію — а звідтіля, частково, до Європи.

Це в Росії, яка дотепер категорично засуджувала США за операцію в Афганістані і навіть поставляла талібам зброю, здається зрозуміли. "Я говорив колегам зі Сполучених Штатів, говорив колегам в Великої Британії, що все-таки йти треба тоді, коли ви абсолютно впевнені, що там налагодилася мирне життя. І коли у місцевого населення з'явилося те, чим вони можуть заробляти, крім наркотиків", - заявив нещодавно міністр оборони Росії Шойгу. Але потяг пішов — Росія, захоплена протистоянням із Заходом, пропустила свій шанс спільно з НАТО спробувати щось там збудувати в Афганістані, і тепер буде вимушена справлятися з цією проблемою самостійно.

Але на тлі всіх цих позитивних моментів залишається одне-єдине питання. Що робити в цій ситуації тим громадянам Афганістану, який за 20 років присутності західних військ повірив, що їхня країна може змінитися, і почав жити по-новому?

Віддав дітей в університет, дозволив донькам ходити в скромній хустині-шейлі замість глухої "бурки", чи ще й раптом зумів посперечатися з якимось радикально налаштованими ісламістами-співвітчизниками? Скільки часу виживуть ці люди в "новому Афганістані", де до влади, здається, майже неминуче прийдуть таліби?

На це відповіді, здається, немає. І все, що може запропонувати Америка цим людям — це кілька зайвих місяців для втечі зі своєї країни. Що, звичайно, теж немало. Але на безкомпромісний захист демократичних цінностей якось теж не дуже схоже.