Хаос після Меркель: Чим загрожують Україні вибори у Німеччині

До виборів у Німеччині залишається менше двох тижнів, а рейтинги ключових учасників виборчих перегонів продовжують радикально змінюватися. І ці зміни наразі не віщують нічого хорошого партії, яка наразі перебуває при владі. Бо якщо весною ХДС/ХСС тіснили відроджені "Союз 90/Зелені", то зараз Соціал-демократична партія Німеччини влаштувала партії Меркель справжній розгром.

За даними соцопитування, проведеного Bild наприкінці минулого тижня, за СДПН збиралися голосувати 26 відсотків німців, в той час як за християнських демократів — тільки 20, а за "зелених" — 15.

На цих вихідних відбулися чергові дебати кандидатів на пост канцлера від цих трьох політсил. І Олаф Шольц від соціал-демократів знову розгромив суперників. За підсумками бліцопитування, проведеного телеканалом ARD, 41 відсоток респондентів віддав перевагу саме йому. Армін Лашет від ХДС/ХСС, і Анналена Бербок від "зелених" помітно відстали - у них 27 і 25 пунктів відповідно. Що, з високою ймовірністю, призведе до подальшого збільшення розриву між СДПН та партією Меркель.

Подібна ситуація спровокувала фрау канцлерін на різку заяву стосовно того, що над Німеччиною нависла "червона загроза". Суть якої полягає в можливості формування за підсумками парламентських виборів "червоно-червоно-зеленого" уряду, який складатиметься з СДПН, "зелених" та представників партії "Ліві".

Наразі складно сказати, наскільки реальним є подібний сценарій. Хоча б тому, що "Ліві", партія, яку підтримують мешканці колишньої Східної Німеччини, і яка є великим симпатиком Росії, навряд чи зможе співпрацювати із "зеленими". Вони розходяться практично по всьому спектру політичних та економічних питань — від бензину та російського газу починаючи, і питанням "чий Крим?" завершуючи.

Тому заяви Меркель про саму можливість подібної коаліції є радше спробою мобілізувати традиційний електорат помірковано-правих консерваторів, ніж реальним політичним прогнозом.

Але навіть якщо цей прогноз не збудеться, то, дивлячись на наявну статистику, виникає підозра, що коаліцію з двох партій — навіть якщо СДПН та ХДС/ХСС на неї погодяться — скласти не вдасться. Доведеться залучати когось третього. Яким, ймовірніше за все, можуть бути саме "зелені". Але якщо із ними не вдасться домовитись — то країна має шанс на довге формування коаліції з наступними виборами. Оскільки з "лівими" не захочуть блокуватися християнські демократи, а з ультраправою "Альтернативою для Німеччини" в одну коаліцію не підуть ні вони, ні СДПН.

У такий спосіб, вимальовується ситуація, за якою Німеччиною керуватиме або барвиста команда з дуже різними поглядами на світ — або, після періоду хаотичних спроб створити коаліцію, будуть нові вибори.

З точки зору зовнішньополітичних інтересів України, обидва цих сценарії є, м'яко кажучи, неоптимальними. Оскільки вони передбачають істотний часовий проміжок, впродовж якого Берліну буде не до міжнародної політики. Проблеми як утримування цілісності антиросійського санкційного фронту, так і стратегічної комунікації з Вашингтоном стосовно трансатлантичної співпраці залишаться, ймовірно, без належного контролю, що може принести нам низку не надто приємних сюрпризів. І в цьому місці українська влада, звичайно, може поскаржитись на долю і дивний вибір Меркель, яка протиснула кандидатуру не надто конкурентоспроможного Лашета на роль кандидата на посаду канцлера — що і стало початком проблем у ХДС. Але логічнішим і кориснішим буде по мірі сил підготуватися до періоду зовнішньополітичної бездіяльності Берліна яка, за несприятливого розвитку обстави, може тривати багато місяців.