Прайс для Кремля: Скільки Путін заплатить за втручання в американські вибори

Учора до Конгресу було внесено законопроект "Про стримування іноземного втручання у виборах у США", що передбачає введення найжорсткіших до сьогодні санкцій за втручання у процес демократичного волевиявлення. Формально санкції можуть бути застосовані до будь-яких країн, але на практиці здогадатися у чий бік був цей натяк, загалом, нескладно. Тим паче що й у самому законопроекті в якості потенційного порушника закону періодично називається “Росія чи інша країна”.

Законопроект внесли демократ Кріс ван Холлен і республіканець Марко Рубіо. Суть його наступна. Протягом 60 днів після будь-яких федеральних виборів директор нацрозвідки США (у співпраці зі всіма очільниками відомств із розвідувального співтовариства США) зобов'язаний встановити, чи втручалася якась стороння країна у виборчий процес. Якщо відповідь позитивна, то протягом 30 днів проти цієї країни вводяться санкції. Які повинні нанести удар по фінансовому, енергетичному і оборонному секторах країни-порушника.

Удар колосальної сили. В рамках проекту закону президент США зможе - і, більше того, буде вимушений - заборонити вкладення в енергетичний сектор Росії і російські енергокомпанії. Блокувати активи іноземців, що інвестують в цей сектор. Також сенатори пропонують заборонити всі транзакції з російським суверенним боргом, держоблігаціями і борговими зобов'язаннями компаній, контрольованих урядом РФ. При тому законопроект, в разі прийняття, зворотної смили не матиме — себто всі ці лиха й катастрофи на голову Росії за втручання у попередні вибори, насправді, не впадуть. Тоді для чого приймається цей закон?

Цілей, насправді, декілька. Після завершення розслідування спецпрокурора США Роберта Мюллера стосовно можливої співпраці Дональда Трампа з Росією під час попередніх виборів, виправдання американського президета подало міжнародній громадськості не зовсім чіткий сигнал. Який російські (і не тільки російські) ЗМІ поспішили інтерпретувати як зняття обвинувачень проти Росії.

Насправді результати розслідування були цілком протилежними — Мюллер не зміг накопати підтверджень про свідому співпрацю Трампа з Росією — але зайвий разх публічно довів факт російського втручання у вибори. І законопроект Рубіо та ван Холлена повинен розставити у цій ситуації крапки над “і”.

Наступна ціль полягає в тому, що за тривалий час, впродовж якого антиросійські санкції обмежувались здебільшого декоративними персональними обмеженнями проти окремих осіб, в керівництва та бізнесових кіл Росії могло скластись відчуття уявної безпеки. Мовляв, всі санкції проти нас вже прийняли — але ми якось живемо. Можливо, трохи бідніше, зате цілком суверенні і з Кримом на додачу. Свіжий закон має на меті продемонструвати, що дна ще не досягнуто. Подібні речі витвережують бізнес та інвесторів, і сприяють втечі капіталу із країн з надміру суверенною демократією.

А ще одна, напряму не пов'язана з Росією мета законопроекту — це спроба відтестувати можливості нового складу Конгресу. Оскільки в попередньому його складі близькі до Трампа кола республіканців попередню версію цього законопроекту до голосування так фактично й не допустили. І якщо тепер законопроект Рубіо та ван Холлена таки дійде до розгляду в сесійній залі чи й прийняття — це означатиме, що Конгрес таки змінився. При тому не тільки у бік збільшення кількості демократів — але й у бік подальшого послаблення підтримки чинного президента.

І, приміром, резолюція комітету із закордонних стосунків, що закликає до посилення оборонної допомоги Україні та підтримує скасування газопроводу "Північний потік — 2", також має шанси рано чи пізно перетворитись на більш практичний та чіткий юридичний документ.