Правий реванш в Італії: Чи заблокує новий уряд антиросійські санкції

Про те, що результати виборів в Італії принесуть традиційним політичним елітам як у самій країні, так і в ЄС загалом, чимало несподіванок — здебільшого, не вельми приємних, всі підозрювали вже не один місяць. Але на настільки тотальний успіх популістських і відверто "контрсистемних" проектів ніхто насправді не чекав.

За попередніми результатами виборів, явну перемогу із показником у 30-31% отримує популістський рух "П'ять зірок", заснований вісім років тому коміком і сатириком Бепе Грілло.

Друге місце, в принципі, зайняла правляча Демократична партія Італії з показником у 20-22%. Але, зважаючи на всіх інших переможців виборів, шанси потрапляння партії Маттео Ренці у нову коаліцію, якщо чесно, виглядають мінімальними.

Ксенофобська, антиімігрантська і, напевно, найбільш проросійська "Ліга Півночі" отримала 18%, а партія Берлусконі "Вперед, Італіє" - 14%. При тому дві останні йшли в альянсі, на додачу з кількома дрібнішими націоналістичними партіями. Що, в сумі, робить їх ніби переможцями виборів.

З іншого боку, навіть об'єднані праві в сумі можуть претендувати на 268 депутатських мандатів у нижній палаті парламенту. В той час як для більшості потрібно 316.

При тому італійське законодавство не забороняє учасникам альянсу шукати "друзів на стороні", і все переформатовувати вже після виборів — тому варіант коаліції може бути яким завгодно.

Загальна тенденція "пошуку нових облич в політиці", яка привела до влади Дональда Трампа у США, і, приміром, Еммануеля Макрона у Франції, як бачимо, з колосальною силою проявилась в Італії, де на роль більш-менш "традиційних" політиків можуть претендувати Ренці, та, з великою натяжкою, Берлусконі.

Втім, у практично всіх партій, що продемонстрували високий результат є декілька спільних прикрих особливостей. Хоча питання зовнішньої політики були зовсім-зовсім не головними під час перегонів, всі лідери виборів — за винятком правлячих демократів — час від часу говорили про необхідність зняття санкцій проти Росії.

А якщо зважити на той факт, що Італія, після виходу Великої Британії з ЄС, стане третьою за розмірами економікою єврозони, і впливатиме на прийняття рішень майже так само, як і Німеччина з Францією, перспективи дотримання антиросійських санкції Брюсселем видаються неоднозначними.

Хоча реальні стосунки з Кремлем у всіх італійських партій різні. Берлусконі, наприклад, давно "захоплюється Путіним" на особистому рівні. Приблизно як Дональд Трамп до виборів.

У "5 зірках" періодично говорили про необхідність ослабити санкції проти Росії (можливо — щоб подратувати євробюрократів, які є головною мішенню для критики у "п'ятизоряних"), одного разу ніби навіть збирались до Криму — але в останній момент передумали і нікуди не поїхали.

А от у системній і, ймовірно, небезкорисній любові до Росії можна запідозрити ультраправу і, по суті, нацистську "Лігу Півночі", політики з якої фактично обслуговували політичні інтереси Кремля, на регіональному рівні визнаючи приналежність Криму Росії.

В разі, якщо остання партія потрапить в правлячу коаліцію з правом "золотої акції", шанси на те, що Рим відкрито виступить проти антиросійських санкцій з боку ЄС, є максимальними.

Натомість позиція "5 зірок" стосовно Росії може істотно змінитися. Особливо зважаючи на той факт, що Італія цього року головуватиме у ОБСЄ, і представники руху — якщо вони потраплять до коаліції, звісно — зможуть наочно пересвідчитись, як виглядає і до чого призводить російська військова присутність на Донбасі.

Втім, як би не обернулась справа з італійською коаліціадою, яка, вочевидь, не буде ні простішою, ні сильно коротшою за німецьку, як для ЄС, так і для України результати італійських виборів принесуть чимало серйозних зовнішньополітичних проблем.