Крах договору про роззброєння: Чому Китай зайнявся "ядерним тролінгом" США

Про те, що доля Договору про стратегічні наступальні озброєння, який лімітував ядерні арсенали США та Росії, висить на волосині, написано було чимало. У Вашингтоні про свій намір не поспішати з підписом документу, термін дії якого добігає кінця в лютому 2021 року, неодноразово заявляли представники команди Дональда Трампа. Зокрема, наприклад, Джон Болтон - навіть тоді, коли він був радником президента США з нацбезпеки, а не дисидентом-літератором. У США наголошували на тому факті, що договір не регулює тактичні ядерні боєзаряди та засоби їх доставки, які активно розвиває Росія в останні роки. 

Іще одним принциповим зауваженням Вашингтона було те, що поки Росія та США скорочують свої ядерні арсенали в рамках СНО-3, Китай активно нарощує запаси ядерної зброї. Що цілком відповідає реальності. Як і той факт, що й скорочених до 1550 одиниць на кожну сторону ядерних боєзарядів США та Росії цілком достатньо, щоб поставити жирну крапку в історії людської цивілізації.

Останні переговори між США та Росією, які пройшли у Відні 22 червня цього року, істотного прогресу не принесли. Хоча сторони й погодилися почати роботу трьох спільних комісій – у сферах розробки боєзарядів, засобів доставки і мілітаризації космосу відповідно – які мали би зблизити позиції Москви та Вашингтона, аби сторони таки підписати модифіковану версію договору. 

І от учора Пекін зробив несподівану заяву стосовно умов, на яких Піднебесна готова взяти участь у переговорах стосовно стратегічних наступальних озброєнь. Зокрема, директор департаменту з контролю над озброєннями МЗС КНР Фу Цун заявив, що "США нам досі не сказали, що вони хочуть від нашої участі в переговорах: щоб ми підвищили свій ядерний арсенал до рівня США, або що США готові знизити свій арсенал до рівня Китаю. Якщо США погодяться знизити свій ядерний арсенал до рівня Китаю, ми приєднаємося до переговорів на наступний день". Також Фу Цун повідомив, що Китай візьме участь в переговорах по СНО-3, якщо Росії і США вдасться його продовжити.

З певної точки зору, ця заява може виглядати логічною. Бо в США і в Росії наразі є близько 1600 розгорнутих ядерних боєголовок на кожного, в той час як у Китаю – близько 400. І 30 додаткових боєголовок, розгорнутих минулого року, на тлі незначних скорочень арсеналів США та Росії, цей баланс радикально не змінюють. 

Але, з іншого боку, позиція Пекіна прямо суперечить політиці ядерного роззброєння, відданість якій Китай також старанно декларує. Бо якщо йти за теперішньою логікою Пекіна, то, наприклад, Україна, Японія чи Іран також можуть спокійно виготовити по кілька десятків боєголовок. І коли Китай як член Радбезу ООН, виступить з протестом стосовно нарощування ядерних озброєнь – спокійно заявити, що для продовження дискусії Пекіну слід зменшити свій арсенал до українського чи японського рівня.

Договору по СНВ-3 відверто не поталанило. Він став зручним "прикриттям" для Пекіна, який нарощує ядерний арсенал, поки Росія та США свої сили скорочують. Він став інструментом внутрішньої політики для чинного очільника США Дональда Трампа, який за допомогою розриву цього договору надіється продемонструвати як власну рішучість протистояти Росії (особливо в тих сферах, які є для Москви непріоритетними), так і свою готовність боротися з китайськими претензіями на роль світової держави – як реальними, так і вигаданими. В свою чергу, суперник Трампа, Джо Байден, вже встиг пообіцяти зберегти договір у випадку своєї перемоги на виборах. 

При тому складається враження, що жодна із задіяних в процесі сторін не приділяє особливої уваги тому факту, що фактична відмова від ядерного роззброєння світовими державами є потужним стимулом для всіх, хто відчуває на цій планеті власну незахищеність, активно вступати до клубу власників зброї масового знищення, і надіятися виключно на політику ядерного стримування.