Неконституційний ІНП: Яким буде майбутнє закону проти "українських націоналістів" в Польщі

Польський закон про Інститут національної пам'яті було визнано неконституційним. Себто не весь, звичайно, закон - а саме оновлені його положення, які дозволяли відкривати кримінальні провадження проти осіб, що "заперечують злочини українських націоналістів у 1925-1950 роках, а також злочини українських формувань, котрі колаборували з ІІІ Рейхом під час Другої світової війни".

Причина такого рішення полягає, звичайно, не у раптовій любові Конституційного суду Польщі до українців і нашої національної ідеї, а в тому, що як термін "українські націоналісти" так і, особливо, термін "Східна Малопольща", якими оперують поправки до закону, якось не дуже добре прописані в польському праві. Що, як вірно підмітив президент Польщі Анджей Дуда, котрий, власне, і оскаржив закон у суді, явно перешкоджає точному визнанню забороненого діяння і, таким чином, порушує конституційний принцип точності права. Заради справедливості слід завважити, що Дуда не тільки оскаржив, але перед тим ще й підписав цей закон.

Власне, на ґрунті цього оскарження у президента Польщі навіть виник певний конфлікт з однопартійцями із Сейму, які вважали його позицію недостатньо патріотичною. А дехто навіть заговорив про те, що Дуда всередині "Права і справедливості" формує якусь ніби опозицію Ярославу Качинському.

Втім, вся ця історія явно не надто зіпсувала стосунки між Дудою та Качинським. Зокрема, впродовж минулого року лідер "ПіСу" неодноразово наголошував, що чинний президент Польщі буде кандидатом від його політсили і на президентських виборах 2020 року.

Звичайно, рішення польського Конституційного суду є однозначною перемогою для України, оскільки відміняє вочевидь дискримінаційні норми. Втім, перемога ця є дещо половинчастою.

Повну перемогу отримав у цій справі, наприклад, Ізраїль, який виступав категорично проти норми про кримінальну відповідальність за "приписування польському народу злочинів нацистів" - себто проти норми, у якій поляки намагались заборонити згадувати про свою участь в Голокості.

Під тиском Ізраїлю та США влітку минулого року Сейм ту норму відмінив, і більше до цієї теми не повертався.

Натомість у нас ситуація дещо інша. Рішення Конституційного суду вказує не на протизаконність самої норми - а тільки на її вкрай неякісне юридичне оформлення, в якому використано термінологію, не означену в польському законодавстві. Таким чином, польський парламент, у разі потреби та бажання, цілком може іще раз переписати цю норму, викинувши з неї неозначені та юридично нікчемні терміни - і повернути її до сесійної зали. Де, скоріше за все, вона буде знову без проблем прийнята.

Ймовірність такого сценарію залежить, звичайно, від волі керівництва "ПіСу". І зараз, поки в польському суспільстві ще зберігається гостра реакція на вбивство мера Гданська Павла Адамовича, виходити з законодавчою ініціативою, яка з новою силою розпалить конфлікт між Україною та Польщею, Качинський не наважиться. Але в якийсь не надто зручний для правлячої партії Польщі момент, коли виборці почнуть цікавитись успіхами польської економіки чи черговим "касетно-банківським" скандалом, історія з "українськими націоналістами" - ну, чи з "бійцями нерегулярних збройних угрупувань", щоб Конституційний суд носа не підточив, може знову до нас повернутись.