Похорон Мінських домовленостей: Чому ЄС байдуже на роздачу російських паспортів в "Л-ДНР"

Вчорашній указ Володимира Путіна стосовно російського громадянства для мешканців "Л-ДНР", звичайно, ні для кого не став несподіванкою. Про плани Кремля у цій сфері писали за півтори місяці до події. Але до якоїсь швидкої реакції на це рішення російського президента Захід виявився цілком неготовим.

Найбільш адекватно зреагував, напевно, спецпредставник Держдепу США з питань України Курт Волкер, який написав, що "рішення Росії щодо видачі паспортів є провокаційним і взяте з "окупаційного плану", воно підриває спроби з імплементації Мінських домовленостей та відновлення контролю України над Донбасом". Потім заяву Волкера практично повторили у його відомстві — Держдеп США офіційно заявив, що "Росія за допомогою цієї вкрай провокаційної акції підсилює нападки на суверенітет і територіальну цілісність України".

Із Європи також залунали обурені заяви — але тільки з боку балтійських держав та посла Франції в Україні Ізабель Дюмон, яка слідом за Волкером заявила, що рішення російської влади суперечить Мінським угодам. При тому, що вчора представник України при ЄС Микола Точицький повідомив, що офіційний Київ закликав ЄС "оперативно та рішуче" відреагувати на рішення Росії. Аналогічний пасаж був у заяві Петра Порошенка. Більше того, і команда Зеленського виступила з голосним і недвозначним закликом до підтримки України з боку міжнародної спільноти.

Але консолідованої реакції ЄС на дії Росії все якось не чути. І, зовсім не виключено, її не буде взагалі. Хоча б із тієї простої причини, що Угорщина займалась — і продовжує займатись, хай і скромнішим способом — рівно тим самим, що вчора зробив Путін. Роздача угорського громадянства українцям так і не припинилась, хай і стала дещо менш зухвалою. Судячи з несподівано довгої реакції Варшави, там теж, ймовірно, не впевнені у чистоті своєї позиції в тому питанні.

Тому вельми ймовірно, що реакція Європи обмежиться заявами окремих країн — в першу чергу Британії, та, ймовірно, Німеччини щодо зриву Мінських домовленостей. Далі справа не піде. Спільна заява про "стурбованість діями Росії" буде, здається, майже недосяжним дипломатичним успіхом. І штука тут не тільки в тому, що позиція окремих членів ЄС у чомусь схожа на російську. Проблема в тому, що в багатьох країнах Європи подвійне громадянство — це нормальна практика, а зовсім не привід для початку війни, нехай і дипломатичної.

І тут демократична реальність Європи потрапляє в пастку. З точки зору європейського обивателя, артилерійський обстріл чи захоплення в полон військових іншою країною — це жах. А подвійне громадянство — це норма життя. І той факт, що за допомогою подвійного громадянства Росія може зробити більше, ніж гарматами, банально не вкладається в європейській голові.

Хоча Україні від усього цього, звичайно, не легше. Бо відсутність жорсткої антиросійської реакції з боку ЄС звужує поле можливостей для протидії Росії і з боку Вашингтону. А на Радбез ООН, до якого вже звернувся представник України при організації Володимир Єльченко, надії чомусь небагато.