Російська зброя та спірний газ: Навіщо Туреччина наражається на санкції ЄС та США

Євросоюз готується за тиждень вдарити санкціями по Анкарі, за розвідку газу у водах, за які сперечаються Туреччина та Греція. Себто санкції проти Анкари, звичайно, були і до цього. Але стосувалися вони виключно окремих фізичних осіб, і особливого занепокоєння у турків не викликали.

На початку жовтня ЄС різко розкритикував дії Туреччини, і жорстко запропонував виправити ситуацію, від санкцій утримавшись. Але Анкара продовжила пошуки газу неподалік від Кіпру. Додавши до порушення прав Греції ще й голосну та бридку сварку з Макроном стосовно його "неналежного ставлення" до французьких мусульман, та візит Ердогана на Північний Кіпр.

"У жовтні ми "простягнули руку" Туреччині, але оцінюємо результат негативно, оскільки і далі відбуваються односторонні дії та недружня риторика. Це питання обговорюватиметься під час євросаміту 10 грудня і ми готові вжити заходи, які є у нашому розпорядженні", - сказав сьогодні голова Європейської ради Шарль Мішель.

При тому це не тільки грізні слова. Оскільки зараз, за чутками, у Брюсселі підготували список потенційних цілей для санкцій, які мають стосунок до транспортної та туристичної галузей Туреччини. Себто мова на євросаміті 10 грудня від початку піде про секторальні економічні удари істотної сили.

Паралельно з тим в проекті оборонного бюджету США, який, втім, вже був узгоджений обома палатами Конгресу, прописано процедуру введення санкцій проти Туреччини за купівлю російських зенітно-ракетних систем С-400.

Обмеження будуть стосуватися не тільки турецьких посадовців, які брали безпосередню участь у процесі придбання С-400, але й комерційних компаній.

Таким чином, конфлікт Анкари з Брюсселем та Вашингтоном дійшов до стадії санкційної економічної війни.

При тому що в реальності, здається, обидві історії – і з розвідкою родовищ газу в спірних із Грецією водах, і з покупкою російських С-400, не мають стосунку до реальних потреб Туреччини.

Зараз, в період істотного падіння цін на блакитне паливо, розробка шельфових родовищ "з нуля" буде абсолютно невигідною. Навіть якщо турки і знайдуть газ біля Кіпру.

Точно так само, як і 2.5 мільярди доларів за російську систему ППО, яка ні разу за весь період свого існування не брала участі в реальних бойових діях (якщо не рахувати того моменту в Сирії, коли неподалік від С-400 падали американські "Томогавки", а російські ППО здійснювали маневр "нас тут немає!") – така покупка теж виглядає кроком швидше політичним, аніж військовим.

У такий спосіб, бажаючи продемонструвати власну автономність і незалежність від США та ЄС зокрема, і всіх союзників по НАТО загалом, Анкара, наразі, не отримала нічого для себе по-справжньому цінного. Ну, окрім, можливо, відчуття, що окремий і особливий "турецький світ" будується з приголомшливою швидкістю. Як вплинуть на будівництво цього світу економічні обмеження – покаже час. Але, розвиваючи партнерство з Туреччиною, Києву на варто забувати, що попри правильну і зважену риторику стосовно Криму, Ердоган розколює єдність НАТО, сплачуючи при тому астрономічні суми російському ВПК. Продукція якого потім вбиває українців на Донбасі.