"Північний потік-2": Як Качинський залишить без транзиту Україну та Польщу

Питання щодо німецького дозволу на будівництво "Північного потоку-2" видається вирішеним. Про це під час круглого столу "Парламент - уряд - "Нафтогаз" заявив голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв: "За нашою інформацією, уже в березні уряд Німеччини планує видати остаточний дозвіл на будівництво Північного Потоку-2".

Врешті, сподіватись на щось інше після того, як Ангела Меркель минулого тижня наголосила, що її країна розглядає "Північний потік-2" виключно як бізнес-проект, за допомогою якого російський газ буде доставлятися по дну Балтійського моря до Німеччини, було б наївно.

Рівно як наївно було б і надіятись на те, що Меркель якось інакше дивитиметься на цей проект, готуючись до коаліції з соціал-демократами, де підтримка збереження бізнесових стосунків з Росією традиційно мала потужну підтримку. До цього всього слід додати й безпековий аспект — в разі наростання україно-російської війни транзит газу через Україну цілком може виявитись під загрозою. Чого фрау канцлерін, як дбайливий керівник своєї країни, прагне уникнути.

Звичайно, у проекту залишилось чимало впливових противників — в числі яких США, Польща та Данія. Але їхні зусилля навряд чи істотно вплинуть на перебіг подій.

Найбільше можливостей для впливу на прийняття рішень щодо цього проекту є у Вашингтону. Бо навіть всі необхідні урядові дозволи не гарантують початок будівництва. Зокрема, вплинути на європейські компанії, що вклались у "Північний потік - 2", можна було б за допомогою загрози застосування санкцій за співпрацю з Росією у відповідності до прийнятого 2 серпня 2017 року "санкційного" закону.

Але тут виникає багато "але". В першу чергу — неприкрита готовність не тільки Брюсселю, але й Берліну почати відкриту торговельну війну із США в разі введення санкцій проти потужних нафтогазових компанії з ЄС. Тому шанси, що адміністрація Трампа наважиться в даному випадку скористатись повноваженнями, якими наділив її Конгрес, насправді мінімальні.

І активна політика Польщі, спрямована на підтримку ймовірних санкцій з боку США, зараз нічим не допоможе ні Варшаві, ні, тим паче, Києву. Додатковою причиною такого стану справ є злощасний польський закон про ІНП — та весь подальший польсько-ізраїльський скандал стосовно "заборони на правду про Голокост". Який сильно підірвав добре ставлення до Польщі не тільки у Тель-Авіві, але і у Вашингтоні.

Іншим напрямком, де Польща могла ефективно протидіяти "Північному потоку-2", було прийняття поправок до газової директиви ЄС від 2009 року, який поширює правила Третього енергопакету на морські газопроводи в ЄС з третіх країн. Поправки, хоч і не забороняли прямо будівництво "Північного потоку-2", помітно ускладнювали б життя "Газпрому". В результаті, тільки польські компанії виступили за поправки — вся інша Європа поправки пропонувала відхилити. Голосування за поправки відбудеться в Європарламенті 28 березня — і там шанси на проходження законопроекту є. Далі долю закону вирішуватиме Рада ЄС — і там шансів, на думку експертів, помітно менше.

Таким чином, перед Україною постає реальна перспектива скорочення транзиту російського газу — а також ускладнення реверсних поставок, оскільки реверс із "Північного потоку-2" буде техінічно вкрай складним і дорогим. Можна всмак понарікати на недолугу польську дипломатію та зрадливих європейських союзників. Але краще — готуватись виживати без грошей за реверс. І думати, що робити з підтриманням ГТС в робочому стані у випадку, якщо справи підуть недобре.