"Уханський вірус": Як Держдеп намагається примусити Китай визнати себе винним у пандемії

Американський президент або американські дипломати, які зривають самміт G7 – такою картиною, після приходу Дональда Трампа на пост президента США, нікого не здивуєш. Не вперше, і, мабуть, не востаннє.

Але вчорашнє засідання глав зовнішньополітичних відомств перетворилося на сварку з вельми цікавих причин.

Скандал розпочався після того, як очільник Державного департаменту США Майк Помпео запропонував включити в фінальну заяву самміту не абстрактний "коронавірус", а саме "уханський вірус".  Запропонований проект заяви США також чітко звинувачував Китай у поширенні пандемії.

Заява, за чутками із європейських ЗМІ, була настільки провокативною, що країни ЄС відмовились її підписувати. В результаті частина учасників самміту опублікували свої окремі реляції, а спільного документу в повному обсязі так і не було прийнято.

"Війна слів" між Вашингтоном та Пекіном стосовно провини за пандемію триває вже давно. Як сам Трамп, так і чимало посадовців з його адміністрації стверджують, що китайський уряд, тривалий час приховуючи початок епідемії, посприяв теперішньому невеселому стану речей у світі. І повинен би понести за це якусь відповідальність.

І якщо чітких звинувачень у "невдалій розробці біологічної зброї" чи інших подібних дурниць наразі не прозвучало, то звинувачення у тому, що спроби китайської влади приховати епідемію призвели до її розповсюдження, у Вашингтоні висловлювали не раз. "Світ платить занадто велику ціну за те, що вони (китайська влада – ред.) зробили", - цей вислів Трампа тепер є напівофіційною позицією Білого дому.

У відповідь Пекін спочатку звинувачував США у спробах "політизувати трагедію", а потім – навіть запустив хвилю дипломатичних антиамериканських фейків. Наприклад, історію фейку щодо "американських солдатів, що привезли коронавірус до Уханю", який від великого розуму повторила головний позаштатний інфекціоніст України Олга Голубовська, Depo.ua вже описувало.

Наразі реакція Китаю на заяви Помпео відсутня. За день до того агентство Сіньхуа опублікувала відозву про те, що "світ повинен бути вдячним Китаю, а не звинувачувати його".

Втім, поки Вашингтон обмежується словесними атаками, у Пекіні можуть вдавати, що нічого не відбувається – задля збереження з такими проблемами укладеного "торгового миру" зі США. Хоча й важелів для удару по Трампу в Китаю є достатньо – наприклад, за підрахунками сенатора Марка Рубіо, за минулий рік США закупили в Китаю фармацевтичної продукції та медичного обладнання на 12 мільярдів доларів. І якщо зараз, коли США швидко й неуникно рухаються до піку епідемії, поставки китайських медикаментів раптом перервуться, ефект може бути колосальний за масштабом і трагічний за наслідками.

І за всією цією дипломатичною грою якось на другий план відходить питання про те, що провину – не Китаю навіть, а бодай би конкретно взятих китайських функціонерів – у історії з коронавірусом таки варто було би встановити. Не обов'язково навіть для того, щоб їх покарати чи затаврувати ганьбою. А просто щоб донести до свідомості наділених владою ідіотів-функціонерів той факт, що з деякими речами жартувати не можна. І спалах невідомої хвороби – це саме така річ.

Інша річ, що слідство в такій справі мав би вести міжнародний колектив епідеміологів, а не екс-очільник ЦРУ, що перебуває зараз на чолі американської дипломатії. Прикро тільки, що після початку китайсько-американської "коронавірусної війни", подібне слідство, вочевидь, є абсолютно неможливим.