Брязкання зброєю, репресії і газові подарунки: Як Москва і Вашингтон готуються до переговорів

Учора як Москва, так і Вашингтон підтвердили намір здійснити 10 січня дипломатичні контакти стосовно висунутого Росією ультиматуму про гарантії безпеки. Зокрема, як заявив офіційний представник держдепартаменту США Нед Прайс, переговори включатимуть проблемні теми і "стурбованості" обох країн. "Будуть сфери, де ми можемо досягти прогресу, як і ті сфери, де, я впевнений, ми не погодимося", - сказав Прайс, додавши, що у Вашингтоні не планують обговорювати питання, котрі стосуються союзників і партнерів США без їхньої присутності.

Той факт, що зустріч відбудеться у Женеві, підтвердив і заступник очільника російського МЗС Сергій Рябков. Він також висловив сподівання, що розмова "трансформується у переговори щодо проектів угод, які Москва раніше запропонувала Вашингтону". Вочевидь, маючи на увазі той самий ультиматум.

Яким буде рівень цих переговорів — дотепер чітко невідомо. Оскільки на запитання про те, чи планує президент США цього дня спілкуватися зі своїм російським колегою, Джо Байден лапідарно відповів "Побачимо".

Стосовно суті переговорів особлива ясність наразі також відсутня. Оскільки як Держдепартамент США, так і його окремі представники неодноразово заявляли, що частина російських вимог, викладених в російському ультиматумі, порушують базові норми міжнародного права, і обговорюватись не можуть. Але вичерпного списку "необговорюваних" — чи навпаки, достойних дискусії вимог Вашингтон наразі не формулював. А от що було достатньо чітко озвучено — так це той факт, що у відповідь на претензії Росії США готові викласти на переговорний стіл свій список "стурбованостей". Простіше кажучи, російський ультиматум у США наразі сприймають як своєрідну початкову точку для дипломатичного торгу. І до російського списку вимог покладуть свій.

При тому обидві сторони напередодні розмови посилюють свої переговорні позиції всіма доступними способами. Найбільш прості й очевидні — це переміщення військ. Зокрема, Росія продовжує концентрацію військових підрозділів на кордоні з Україною. Цифри у 120-150 тисяч військовослужбовців, озвучені як українською військовою розвідкою, так і західними аналітичними центрами, мають тенденцію до збільшення — хоч і не надто радиклаьного. Але концентрація матеріального забезпечення та військової техніки у прикордонній зоні покликана продемонструвати серйозність намірів Кремля.

Натомість США на тлі напруженості на українському кордоні прийняли рішення залишити в Середземному морі ударну групу у складі авіаносця USS Harry S. Truman і кораблів, які його супроводжують — в тому числі і ракетного крейсера USS San Jacinto.

Втім, переміщеннями військ справа не обмежується — оскільки чимало маневрів у зовнішньо- та внутрішньополітичних кроках Росії та США може бути пояснено саме через призму демонстрації рішучості перед переговорами.

З боку США йдеться про тіснішу координацію з європейськими союзниками. Яким Вашингтон зробив своєрідний подарунок, направивши 20 танкерів із зрідженим газом до портів ЄС, що викликало негайне падіння цін на блакитне паливо. Звичайно, екстремально висока ціна на газ на європейському ринку стала приємним бонусом для авторів "подарунку", що, втім, не скасовує факту трансатлантичної солідарності.

Натомість Росія, схоже, відповіла традиційним в останні роки "бомбардуванням Воронежа". Рішучий наступ на "іноземних агентів", демонстративне закриття "Меморіалу", драконячий вирок досліднику сталінських репресій Дмітрієву — все це добре вкладається в бажання Кремля продемонструвати своє роздратування Заходом. Рівно як і заяви про "приєднання України до Чечні", озвучені Рамзаном Кадировим.

За подібних умов ймовірність досягнення домовленостей в Женеві — чи де б то не було іще — видається не надто високою. Втім,  ненульовою є ймовірність, що переговори таки покажуть, чим були останні міжнародно-політичні кроки Кремля — блефом чи шантажем. І якщо останнім, то наскільки далеко готовий піти Путін в реалізації своїх погроз.