Російська "архітектура безпеки": Яку гру Путін запропонував НАТО і Вашингтону

Сьогодні російське зовнішньополітичне відомство опублікувало проект договору між Росією та США про гарантії безпеки, а також угоди про заходи для покращення безпеки між Росією та державами-членами НАТО. Це, до речі, два окремих документи — хоч і вельми схожих за стилем та суттю.

Їхній зміст викликає здивування у кожного, хто бодай більш-менш уважно їх прочитає. В Україні вже, звісно, звернули увагу на те, що в угодах запропоновано юридично закріпити відмову від прийняття до НАТО "держав, які раніше входили до Союзу Радянських Соціалістичних Республік". І, навіть більше того, Вашингтону запропоновано підписатися під тезою про те, що відтепер США не будуть розвивати з цими країнами "двосторонню військову співпрацю". А в угоді з НАТО, в свою чергу, запропоновано відмовитись від прийняття в альянс будь-яких нових членів, а не тільки України та Грузії, як то, можливо, хтось подумав напочатку.

Але на цьому список побажань Кремля не завершується.

Оскільки в угоді зі США, у статті п'ятій, запропоновано зафіксувати, що "сторони утримуються від польотів важких бомбардувальників, оснащених для ядерних або для неядерних озброєнь, та знаходження надводних бойових кораблів усіх класів... у районах, відповідно, поза національним повітряним простором та поза національними територіальними водами, звідки вони можуть вражати цілі на території іншої Сторони". В перекладі з дипломатичної на повсякденну мову це означає, що Росія не буде відправляти свій флот до берегів США. Який, у більшості випадків, і без того не може туди доплисти. Натомість США повинні відмовитись від присутності в Чорному морі, багатьох районах Тихого океану, і, можливо, навіть у частині Середземного моря. .

А в шостій статті прописано, що "сторони зобов'язуються не розгортати ракети середньої та меншої дальності наземного базування поза національною територією". Просто тому, що в Росії немає ракетних баз поза національною територією — то їй і скорочувати нічого не треба. А от США повинні роззброюватися по повній.

Стаття сьома констатує, що сторони "виключають розгортання ядерної зброї поза національною територією та повертають таку зброю, вже розгорнуту за межами національної території на момент набуття чинності цим Договором". Знову-таки, в Росії немає ядерної зброї за межами своєї території. А США повинні негайно вивозити свою зброю і з ЄС, і, приміром, з Японії.

Таким чином, Москва вимагає від Вашингтону довгий перелік дипломатичних та військових поступок. А взамін не пропонує взагалі нічого. Окрім, можливо, обіцянки країнам НАТО прибрати "Іскандери" з Калінінградської області. Але і це — не точно, оскільки дотепер у Росії стверджували, що ці ракетні комплекси не підпадають під дію договору по РСМД — через що цей договір, власне кажучи, і вмер.

Можна би було, суто теоретично, припустити, що до цих договорів є якісь секретні додатки, в яких йдеться і про поступки Росії. Просто "альфа-самець" Путін соромиться публічно зізнаватися в тому, що він на ці поступки йде. Але й ця гіпотеза виглядає не надто правдоподібно. Оскільки Росія опублікувала документи майже одразу після передачі їх до США та НАТО. Що в дипломатичній практиці означає вимогу негайної реакції отримувачів. У випадку, якби буля наявними непублічні частини угод, їх би довго й старанно узгоджували перед подібним кроком.

То який тоді практичний сенс публічно пропонувати опонентам угоди, на які ті, з цілком природних причин, не погодяться? Єдиним практичним поясненням видається бажання Кремля отримати саме публічну відмову США та НАТО від участі у завідомо невигідній для них угоді. Після чого звинуватити Захід у небажанні йти на деескалацію та розрядку. Подібні нехитрі дипломатичні двоходівки неодноразово використовували в СРСР часів Брєжнєва. Втім, на фінальний результат геополітичного протистояння СРСР зі США все це якось не дуже вплинуло.