Програма Путіна: Чому російський президент знову погрожує Україні і хоче перекроїти Європу

Впродовж останніх двох тижнів російський президент, здається, більше опікувався історією, ніж сьогоденням своєї країни. Він навіть у National Interest розлогу статтю написав про те, як американському народу слід оцінювати Другу світову війну, у ході якої перед Радянським Союзом "завинила" не тільки нацистська Німеччина (про яку Путін взагалі згадує більше як про "жертву" Версальського миру), але й окупована радянськими військами Польща та "колективний Захід" загалом. Про "добровільне приєднання" Балтії до СРСР та інші подробиці цього історичного опусу говорити вже якось і не доводиться. Зворушливо, що консервативне видання, яке колись позиціонувало себе як рупор реалістичної школи у міжнародних відносинах, друкує повість в жанрі альтернативної історії, але то вже подробиці.

Втім, одного разу прокинувшись, історичний талант Володимира Путіна заснути вже не може, і учора російський президент у програмі "Росія. Кремль. Путін" видав чергову порцію "історичної правди". Обґрунтовуючи необхідність внесення поправок в російську Конституцію, які б дали йому можливість залишитись на посаді президента іще на два терміни, Путін заявив, що республіки, які вийшли зі складу СРСР, в процесі "отримали у свій багаж величезну кількість російських земель - традиційних, історичних, російських територій". Ані чіткого географічного визначення "спірних територій", ані прямого заклику негайно ці території відібрати наразі не прозвучало, але суть цієї заяви від того менш прозорою не стала.

Російські прокремлівські ЗМІ неодноразово писали про те, що приєднання до України, точніше, на той момент, до УРСР, "Донецько-Криворізької республіки" – штучного територіального утвору, який проіснував близько чотирьох тижнів – від лютого до березня 1918-го року – і не був визнаний ніким, навіть російським більшовицьким урядом, було "історично несправедливим".

В цьому місці можна здивуватись неприкритому бажанню російського президента перекроїти наявну карту Європи. В кращих традиціях пакту Молотова-Ріббентропа, який російський президент так гаряче захищав на сторінках американської преси.

Чи нагадати, скільки більш чи менш незалежних "республік" було на той період в складі самої Росії – і частина з них проіснувала набагато довше, ніж чотири тижні. Можна згадати, що ДКР в сухому залишку не "віддали Україні", а поділили між Києвом та Москвою – оскільки до складу "респубілки" входив, наприклад, і Таганрог.  Ще можна нагадати про етнічно українські землі Кубань, які раптом також стали "одвічно російськими". Але детально говорити про все це немає жодного сенсу. Оскільки у промовах Путіна йдеться не про встановлення історичної істини.

Ключовим у історії з "радянським спадком" є той факт, що про "історичну несправедливість" було згадано якраз в той момент, коли російський президент обґрунтовував, чому слід змінити конституцію Росії для збереження одного конкретно взятого Путіна на його чинному місці роботи.

І з цієї точки зору сказане Путіним є не спробою сконструювати якийсь новий імперський міф. Тим паче що абсурдність заяв російського президента є очевидною, здається, як для нього самого, так навіть і для більшої частини його аудиторії.

Ця заява є радше своєрідною "передвиборною програмою" Володимиру Путіна. Який впродовж перших трьох термінів обіцяв громадянам Росії "стабільність" – у вигляді гарантованого мінімального добробуту в обмін на політичну лояльність і відмову від громадянської позиції.

Натомість тепер гарантувати подібну ситуацію російський президент більше не може. І замість добробуту і цвинтарної "стабільності" він пропонує своїм виборцям виключно мрії. Мрії про чудо-зброю, мрії про "особливий шлях" російської економіки, мрії про зростання російської території за рахунок сусідніх держав Чи зацікавить подібна політична програма росіян – покажуть найближчі кілька місяців. Впродовж яких Путіну, звичайно, намалюють потрібну цифру під час "референдуму по конституції". Але з приходом осені, коли стане зрозуміло, що чергове "законодавче обнулення Путіна" так і не змогло "обнулити реальність" і повернути путінським виборцям бажаний добробут, на російського президента, ймовірно, очікує чимало не надто приємних сюрпризів.