Перед наступом на Ідліб: Для чого Путін зустрічався з Асадом

Вчорашня зустріч російського президента з його сирійським колегою була майже що таємною. Принаймні, на момент проведення ЗМІ не повідомили про неї жодного слова — зате сьогодні вранці подробиці були опубліковані на сайті Кремля.

Подробиці, щоправда, вийшли якісь не надто переконливі — якщо повірити офіційним заявам, то виходить, що Путін привітав Асада з перемогою на президентських виборах і нещодавнім днем народження.

"Результати (виборів — ред.) говорять про те, що люди вам довіряють і, незважаючи на всі складності попередніх років і трагедії попередніх років, все-таки з вами пов'язують процес відновлення і повернення до нормального життя", - сказав російський лідер сирійському колезі.

Все це було б дуже мило — якби не той факт, що вибори в Сирії минули у травні, і привітання виглядає дещо запізнілим. Натомість у стосунках між Москвою та Дамаском наразі є тільки одне питання, яке цікавить і Путіна, і Асада більше, ніж результати сфальшованих виборів, на яких сирійський диктатор отримав 95% підтримки.

Йдеться про бажання відновити контроль асадівських загонів та російської армії над усією територією Сирії. Це питання було присутнім в офіційному прес-релізі вельми побіжно.

Головна проблема Сирії, на думку Путіна, полягає в "присутності іноземних збройних сил на окремих територіях країни без рішення Організації Об'єднаних Націй і санкцій Сирії". Що "явно суперечить міжнародному праву" — наголосив російський президент. Якось, напевно, забувши про російські війська в місцях, куди їх не запрошувала ООН — чи хто завгодно іще.

Присутність іноземних військових сил заважає "рухатися по шляху відновлення Сирії такими темпами, які були б можливі, якби вся територія контролювалася законним урядом", - наголосив Путін. Що прозвучало як явний і беззаперечний натяк на плани Москви щось із тим вдіяти.

Врешті, ні для кого не є великим секретом намір Росії ближчим часом надати максимальну підтримку військам Асада і розпочати штурм останніх анклавів підтримуваної Туреччиною ісламської опозиції, розміщених у провінціях Ідліб та Латакія. Російські ПКС завдають регулярні повітряні удари в тому районі. І Москва, і Дамаск по мірі сил намагаються примусити Анкару до виведення турецьких інструкторів та спецпризначенців із цього регіону. Тривають активні контакти між сирійськими та турецькими спецслужбами. Між якими, за чутками, йде торг стосовно можливості виведення турецьких сил із Сирії в обмін на жорстку політику Дамаска стосовно курдів.

Чи вдасться досягнути домовленостей з Туреччиною, яка, до слова, не визнала результатів виборів у Сирії — сказати наразі складно. Але в тому, що Москва і Дамаск спробують напасти на непідконтрольні провінції — сумнівів мало.

Іще однією темою розмови між Путіним та Асадом в контексті "впливу іноземних сил", вочевидь, могли стати стосунки з Ізраїлем. Який дотепер відносно вільно знищував на сирійській території табори іранських "іхтамнєтов" — але 3 вересня, коли четвірка літаків ЦАХАЛ вдарила по цілях на сирійській території, по їхніх ракетах відпрацювала сирійська та російська ППО. Частину ракет ніби як навіть збивши.

З цього приводу очільник МЗС Ізраїлю Яір Лапід вже мав розмову з Лавровим, результати якої наразі невідомі. Але, за чутками, ізраїльські військові обговорюють можливість в разі повторення інциденту завдати удар і по сирійській ППО (тій, котра російського виробництва і з російськими інструкторами). Тож цілком ймовірно, що Путін обговорював із Асадом подальші дії, які можуть полягати або у здачі інтересів іранських союзників, або у спробі погратися в повітряний бій з ЦАХАЛом. Ймовірнішим є перший варіант. Не виключено, у випадку успішного наступу на Ідліб та Латакію, Асад захоче позбутися й іранців.

Всі ці милі геополітичні плани стосовно відновлення влади Асада за допомогою російських бомб — результат війни, яку Захід дав можливість виграти Росії. Внаслідок здійснення цих планів знову гинутимуть сирійці, в Європу рушить потік біженців, а Туреччина з Росією, ймовірно, повернуться на межу збройного конфлікту.