Чи зачепить Україну можлива американо-китайська війна

Конфлікт довкола Південно-Китайського моря стрімко виходить за рамки здорового глузду, загрожуючи прямим зіткненням двох найпотужніших економік світу

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Чи зачепить Україну можлива американо-ки…

"Китай пригрозив США війною". Під такими або схожими заголовками вийшло сьогодні чимало газет. І вони були не надто далекими від істини – заява командувача Військово-морськими силами Китаю адмірала У Шенлі про те, що США займаються "провокаціями" в Південно-Китайському морі, в результаті яких "незначний інцидент може спровокувати війну", вийшла сильною. Позицію цю довела до логічного завершення стаття в офіційному друкованому органі Народно-визвольної армії Китаю з роздумами про те, що "КНР не боїться війни з американцями".

Причиною всього інциденту стало те, що есмінець ВМС США USS Lassen 27 жовтня пройшов ближче, ніж за 12 миль від островів Спартлі, які в Пекіні вважають своєю суверенною територією. Не так давно на цьому місці були тільки невеликі скелі, але зусиллями працьовитих громадян Піднебесної та цілого флоту спеціальних кораблів вони швидко ростуть у розмірах, перетворюючись не просто на заселені фрагменти суші, але й на повноцінні військові бази.

У відповідь на войовничу заяву китайського адмірала прес-секретар Білого дому Джош Ернест констатував, що США не збираються порушувати чийсь суверенітет чи претендувати на чиюсь територію, але острови Спартлі – це не частина території Китаю. Тому американські кораблі мають право плавати біля них, скільки завгодно. Більше того, в Пентагоні прозоро натякнули, що подібні "запливи" цілком можуть мати місце і в майбутньому. За деякими даними, до участі у флешмобі "Пропливи на есмінці повз Спартлі" збираються долучитись австралійські та японські ВМС. Що, звичайно, не сприятиме заспокоєнню офіційного Пекіна.

Насправді, вся штука не в нещасних островах і не в спорудах із піску і бетону, активно будованих китайцями впродовж останнього року. Однією зі справжніх причин конфлікту є те, що довкола островів сховано Кувейт. В сенсі, запаси вуглеводнів, близькі за кількістю до розвіданих запасів Кувейту.

Окрім того, через Південно-Китайське море, яке Пекін поспіхом намагається приватизувати, проходить товаропотік на суму близько 5 трильйонів доларів щорічно. 20 з чимось відсотків світової торгівлі. І видіння китайської руки, яка міцно тримає цю чутливу артерію світової економіки, не викликає ентузіазму не тільки у Вашингтоні, але й взагалі ніде, окрім Пекіну.

До цього слід додати той факт, що на острови в Південно-Китайському морі давно й офіційно претендують, окрім Китаю, ще й Японія, Тайвань, Малайзія, Філіппіни, і навіть Бруней.

При тому про готовність Пекіну йти до кінця говорить хоч б той факт, що Китай відмовився брати участь у розгляді територіальної приналежності островів у Міжнародному арбітражному суді в Гаазі. Офіційно заявивши, що не визнає будь-яке судове рішення з цього питання.

Але і США готові йти до кінця у протистоянні китайській гегемонії в даному регіоні. Змирившись з "особливими інтересами" Пекіна у Східно-Китайському морі, де все поки обмежується тим, що цивільні літаки інших країн попереджають китайців про проліт через їхню "зону особливих повітряних інтересів", а військові мовчки її ігнорують, час від часу нариваючись на протести, віддати "караванний шлях" в Південно-Китайському морі на відкуп Пекіну Вашингтон не збирається. Тим паче, що в даному випадку практично всі країни регіону готові підтримати США.

Таким чином, дві найбільші економіки світу плавно рухаються в бік якщо й не збройного конфлікту, то жорстких сутичок. І на сьогоднішній день не видно жодного фактору, який міг би радикально зупинити цей рух. І єдине, що може серйозно вплинути на Пекін у цій ситуації – це не дефіле есмінців з флотів всіх тихоокеанських держав, а потужна економічна загроза і без того не надто здоровій китайській економіці. Біда тільки, що відмовитись від послуг "майстерні світу" – це не те саме, що відмовитись від "божевільної бензоколонки" в період низьких цін на нафту. Санкції проти Китаю обернуться колосальними й багатомільярдними втратами для всіх. В тому числі й для України, яка впродовж останніх років добряче укріпила позиції на китайському ринку сільськогосподарської продукції. Чи ми, як завжди, вирішимо, що все це нас не стосується?

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme