Останній шанс: Як Меркель може зберегти транзит газу через Україну попри "Північний потік – 2"

Рекорди в ці липневі дні б'є не тільки літня спека, але й ціни на газ у Європі. Серпневий ф'ючерс на ключовому європейському хабі TTF досягає $ 493 за тисячу кубів. Що є найвищим показником за всю історію існування європейського газового ринку.

Для такої ситуації є цілком об'єктивні причини — довга й навдивовижу холодна весна раптом змінилася дуже спекотним літом. Що призвело до підвищеного попиту на електрику — спочатку для обігріву, а зараз — для кондиціонування повітря.

Втім, ріст ціни має і дещо менш об'єктивні причини. Які полягають в тому що російський монополіст "Газпром", попри піковий попит, відмовився погоджувати через Україну додаткові поставки газу понад передбачені контрактом 40 мільярдів кубів на рік. Хоча міг на тому непогано заробити. Більше того, "Газпром" відмовився контрактувати поставки з газогону "Ямал-Європа" на наступний газовий рік, посилаючись на те, що хоче продавати газ за більш короткотерміновими контрактами. Що, в свою чергу, теж підігріло попит і ріст ціни.

Чому російська монополія, яка дотепер досить коректно і старанно задовольняла потреби європейських споживачів, раптом почала грати в якісь химерні ігри, які, наразі, радше шкодять її прибуткам та репутації?

Відповідь на це питання полягає в тому, що у "Газпромі" побоюються. Оскільки як в ЄС, так і в Німеччини дотепер залишились можливості зіпсувати Кремлю свято "транзиту мимовільне України".

Оскільки за правилами європейського Третього енергопакету та частина "Північного потоку-2", що проходить через німецькі води, вже підпадає під дію відповідного європейського законодавства. Згідно з яким "Газпром", виробник газу і стовідсотковий власник "Північного потоку-2", не може заповнювати цей газогін більше ніж на 50% проектної потужності. Резервуючи місце для "інших постачальників" — яких в даному випадку немає і бути не може. Потужність газогону складає 55 мільярдів кубів, відповідно, постачаючи через нього 22.5 мільярди, "Газпром" не зможе перекрити український транзит у обсязі 40 мільярдів кубів щорічно.

Звичайно, "Газпром" може створити віртуального "незалежного оператора". Для сертифікації якого потрібно рік часу. А також добра воля не тільки німецької влади, але і Єврокомісії.

Додаткові проблеми для "Газпрому" створює і той факт, що за позовом Польщі російський монополіст втратив доступ до 50% потужності газогону Opal, з якого мала відбуватися подальша дистрибуція газу по Європі. Що створює додаткові проблеми для виходу обох "Північних потоків" на повну потужність. Без чого транзит через Україну "Газпрому", знову-таки, доведеться зберегти.

Тож у "Газпромі", вочевидь, вирішили піти ва-банк і спробувати "проламати" нормативні обмеження за допомогою судових позовів, цінового шантажу та створення загрози газового дефіциту. Спровокувавши цю ситуацію напередодні візиту Ангели Меркель до США, в ході якого буде вирішуватися фінальна доля "Північного потоку-2".

При тому в російській компанії, скоріше за все, цілком добре розуміють, що ця спроба знову використати газ в якості геополітичної зброї, навіть у випадку успіху призведе до закономірного бажання європейців створити додаткові маршрути отримання газу — будь то у вигляді газогонів з Ірану чи нових потужних терміналів для отримання скрапленого газу. Але, вочевидь, йдеться не про економічні інтереси "Газпрому", а про геополітичні інтереси Кремля, том з втратами ніхто рахуватися не буде.

А що стосується позиції Меркель та Єврокомісії — то зараз існує останній шанс для того, щоби виконати свої обіцянки Україні стосовно "гарантованого транзиту". Навіть не заборонивши при тому Росії добудувати "Північний потік-2". Хотілось би вірити, що цю пропозицію буде використано.